Диваки і зануди
«Диваки і зануди» (швед. Dårfinkar & Dönickar) — одна з найвідоміших повістей шведського дитячого письменника Ульфа Старка, опублікована у 1984 році.
Цитати ред.
Знаєш, якщо хтось і створив увесь цей дивовижний світ із сонцями, равликами, квітами й людьми, то, напевно, не якийсь там зануда.[1] |
Я йшла дорогою життя, щоб стати ні на кого не схожою дивачкою.[2] |
Мама засліплювала всіх і все навколо себе так, що я за нею ставала невидима, як стають невидимими зірки при сході сонця.[2] |
Наші спогади мерехтіли серед ночі, як сонячні прогалинки.[3] |
Для таких диваків, як ми, ні в чому немає певності. Якби все було зрозуміло й просто, то не було б ніяких диваків. Тоді й Бог був би занудою і тільки те й робив би, що скиглив. Тоді краще б уже померти. Крий Боже прожити життя занудою![3] |
Буває, коли неприємності минають, за ними починаєш тужити. Еге ж, дивно? [4] |
Примітки ред.
- ↑ Ульф Старк «Диваки і зануди», 2015, с. 81
- ↑ а б Ульф Старк «Диваки і зануди», 2015, с. 114
- ↑ а б Ульф Старк «Диваки і зануди», 2015, с. 149
- ↑ Ульф Старк «Диваки і зануди», 2015, с. 160
Джерело ред.
- Старк У.. Диваки і зануди : повість / пер. зі швед. Галини Кирпи. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 160 с. — ISBN 978-617-679-173-7.
