Ванєєва Олена Олександрівна

Ванєєва Олена Олександрівна — українська науковиця. Член-кореспондент НАН України (2024), доктор фізико-математичних наук (2020), провідний науковий співробітник Інституту математики НАН України (з 2021 р.), переможниця премій L'ORÉAL-ЮНЕСКО «Для жінок у науці» (української та міжнародної «International Rising Talents»), популяризаторка математики, виконавча редакторка Українського математичного журналу.

Олена Ванєєва

Стаття у Вікіпедії

Цитати

Коли жінка народжує дитину, вона може випасти на якийсь час із професійної діяльності, і це може заважати їй вийти на наступний рівень. Наприклад, вона кандидатка наук, у неї з’явилися діти і вона може подумати, що їй уже не до роботи. Це може бути пов’язано з внутрішніми обмеженнями самих жінок. Для цього необхідні рольові моделі та спілкування. Я можу навести себе в приклад: у мене двоє дітей і дві дисертації, усього по два. Дійсно, коли народжуються діти, усе сповільнюється, але можна поєднувати.

Математикам часто закидають, що вони щось сидять, рахують непотрібне й абстрактне. А це зовсім не так. Математики завжди на передовій науки. Щонайменше математика – це мова всіх інших технічних і природничих наук. Коли мене запитують, що саме описують мої рівняння, я кажу: «Як? Усе!» Наприклад, хімічні реакції, у біології ними описують, хто переможе на якомусь ареалі, хижак чи жертва. Комп'ютери, інтернет, вайфай – за цим усім стоять математики, які для цього у свій час нарахували [математичну основу]. Математикою можна описати все, що завгодно.

Мені дуже подобаються приклади, коли математики робили щось у науках раніше вчених, які працюють у тих сферах. Наприклад, є історія про те, як відкрили планету Нептун. Астрономи не бачили, що вона існує; на той момент був відкритий лише Уран. Математики зробили розрахунки, у який час ця планета має з’являтися на небосхилі. І побачили, що є певні відмінності. Є якась сила, що впливає на цю планету та змінює її орбіту. [...] Тому Нептун називають планетою, відкритою на кінчику пера, бо це було здійснено лише за математичними розрахунками. До речі, назвати її запропонували саме Левер’є – і він сказав «Нептун». Потім передумав, щоб назвали його прізвищем, але вже було пізно.

Мені в моїй професії подобається, що це творча робота. Ніхто не може примусити мене думати про якусь теорему з 9 до 6. Я можу працювати декілька днів, коли в мене є натхнення, а потім нічого не робити, бо в мене творчий застій. Мені подобається така свобода.

Наприклад, якщо є вечірка, на ній 5 дівчат, і 5 хлопців, то математики порахували, що з більшою ймовірністю буде задоволений вибором той, хто робить перший крок. Тому не треба чекати, що хтось підійде та запросить вас на чашечку кави. Звісно, у книжці наводяться математичні розрахунки, але ідея така: ініціатива – виграшний варіант.

Не тільки в математиці, а й у багатьох сферах людям важко уявити жінку на керівній посаді. Коли є виборна посада, наприклад голови інституту, часто люди не хочуть голосувати за жінок. Це упередження, які вкорінені дуже глибоко. Але що більше жінок буде з’являтися на цих керівних посадах, то ситуація ставатиме кращою.

Першою жінкою, яка отримала Абелівську премію з математики стала Карен Уленбек, а за кілька років до неї Філдсовську премію з математики отримала Маріам Мірзахані. Це перші провідні фігури, які показують приклад, що жінки можуть отримувати такі високі нагороди.

Учені довели, що права й ліва півкулі мозку розвинені в усіх людей однаково добре, тому всі здатні освоїти ті чи ті науки. Радше йдеться про вподобання й особисті властивості, чому ми вибираємо певний напрям діяльності. Багато залежить від родини, учителів, нашого особистого досвіду.

Як в школі, так й у ВНЗ не завжди є люди, які люблять свою справу. Інколи викладачу може бути байдуже. А мені трапився викладач, який був дуже захоплений наукою. Він розповідав, що, коли в нього народилися діти, він навіть складав їм казки про диференціальні рівняння й казав: «Якось маленька похідна пішла до лісу».

Якщо взяти гормони, які викликають у нас приємні відчуття, радість. Уже наукою доведено, що це може бути від того, що ми пробігли крос, з’їли щось смачненьке, а також від того, що ми розв’язали задачу чи досягли поставленої мети. Тому можна сказати, що всі науковці весь час кайфують, коли їм вдається розв’язати, що вони собі задумали.