Мері Волстонкрафт
Мері Волстонкрафт (27 квітня, 1759 — 10 вересня, 1797) — англійська письменниця, філософиня, фундаторка феміністської думки XVIII століття. Авторка романів, трактатів, збірки листів, книги про історію Великої французької революції, книги про виховання і дитячої книги. Авторка есе «На захист прав жінок» (1792), в якому стверджує, що жінки не є істотами, що стоять на нижчому щаблі розвитку відносно чоловіків, але здаються такими через недостатню освіту. Пропонує розглядати і чоловіків і жінок як розумних істот і уявляє суспільний лад, заснований на розумі.
| Мері Волстонкрафт | |
.jpg)
| |
| Портрет 1797 року | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Доброчесність може процвітати лише серед рівних. — "На захист прав людини", 1790 |
|||||
Virtue can only flourish amongst equals. |
Світ потребує справедливості, а не милосердя. — "На захист прав жінок", 1792, гл. 3 |
|||||
It is justice, not charity, that is wanting in the world. |
Жодна людина не обирає зло бо це зло; вона лиш помилково приймає його за щастя і добро, якого прагне.[1] — "На захист прав людини", 1790 |
|||||
No man chooses evil because it is evil; he only mistakes it for happiness, the good he seeks. |
Мені не потрібно, щоб жінки мали владу над чоловіками; я хочу, щоб вони мали владу над самими собою.[2] |
Ніщо, я певна, так не вимагає здібностей, як вимушеність боротися зі світом; і це не жіноча сфера у заміжжі. Сфера її дії невелика, і якщо вона не навчена слухати власного серця, які ж тривіальні її труди і заняття! Які дрібні ремесла поглинають і звужують її розум! — "Думки щодо виховання дочок" (1787), ст. 100 |
|||||
Nothing, I am sure, calls forth the faculties so much as the being obliged to struggle with the world; and this is not a woman's province in a married state. Her sphere of action is not large, and if she is not taught to look into her own heart, how trivial are her occupations and pursuits! What little arts engross and narrow her mind! |
Скільки жінок отак марно витрачають життя на невдоволення, які могли б практикувати як лікарки, регулювати ферму, керувати магазином і стояти прямо, підтримувані їхньою власною галуззю, замість того, щоб звішувати голови, обтяжені росою чутливості, що поглинає красу, якій спочатку надавала блиск. — "На захист прав жінок", 1792, гл. 9 |
|||||
How many women thus waste life away the prey of discontent, who might have practised as physicians, regulated a farm, managed a shop, and stood erect, supported by their own industry, instead of hanging their heads surcharged with the dew of sensibility, that consumes the beauty to which it at first gave lustre. |
Поки жінки не отримують більш раціональної освіти, прогрес у людській чесноті та вдосконаленні знань повинен постійно перевірятися. — "На захист прав жінок", 1792, гл. 3 |
|||||
Till women are more rationally educated, the progress in human virtue and improvement in knowledge must receive continual checks. |
Засвоївши з дитинства, що краса — це жіноча влада, розум приймає форму тіла і, блукаючи своєю позолоченою кліткою, намагається лиш прикрасити свою тюрму.[1] — "На захист прав жінок", 1792, гл. 3 |
|||||
Taught from their infancy that beauty is woman's sceptre, the mind shapes itself to the body, and roaming round its gilt cage, only seeks to adorn its prison. |
Щоб бути хорошою матір’ю, жінка повинна мати розум і ту незалежність духу, якою володіє мало жінок, котрих навчають повністю залежати від чоловіка. Лагідні дружини — загалом, непутні матері. — "На захист прав жінок", 1792, гл. 10 |
|||||
To be a good mother — a woman must have sense, and that independence of mind which few women possess who are taught to depend entirely on their husbands. Meek wives are, in general, foolish mothers. |
Цитати про Волстонкрафт
ред.Я ніколи не бачила цієї великої жінки, Мері Волстонкрафт, але я читала її красномовні й безперечні аргументи на користь свободи жінки. Я зустрічала і знала більшість прогресивних жінок, які прийшли після неї — Лукрецію Мотт, сестер Грімке, Елізабет Кеді Стентон, Люсі Стоун — довгу плеяду великих жінок. Я чула, як вони говорили, кажучи лише дещо іншими фразами саме те, що я чула, як ці нові захисники справи говорили на цих зборах. Ті старші жінки пішли далі, і більшість тих, хто працював зі мною в перші роки, пішли. Я тут лише ненадовго, а потім моє місце займеться, як і їхнє. Боротьба не повинна припинятися; ви повинні бачити, що це не зупиняється. Були й інші, такі ж вірні й віддані справі — я б хотіла назвати кожну — але з такими жінками, які присвячують своє життя, поразка неможлива![3] — Промова Сьюзен Б. Ентоні 15 лютого 1906 р. 38-й щорічний з’їзд Національної американської жіночої асоціації виборців, Балтімор, штат Меріленд. |
|||||
| — Сьюзен Ентоні (1906) |
Молоді жінки Америки, я хочу, щоб ви познайомилися з історією руху за права жінки з часів Мері Волстонкрафт. Вся честь Мері Волстонкрафт. Її ім'я було викинуто як зло, так само як ім'я Ісуса було викинуто як зло, і як ім'я апостолів було викинуто як зло; але її ім'я все ще буде відоме і стоятиме як піонер цього руху. Я хочу, щоб ви звернули увагу на прогрес цієї справи...[4] |
|||||
| — Лукреція Мотт. «Розум і сили жінки» (10 травня 1860) |
Жінки розпинали Мері Волстонкрафт, Фанні Райт і Жорж Санд усіх віків. Чоловіки знущаються над нами цим фактом і кажуть, що ми завжди жорстокі одна до одної... Якщо цю нинішню жінку треба розіп'яти, то нехай чоловіки вбивають шипи.[5] — лист до Лукреції Мотт (1 квітня 1872 р.) |
|||||
| — Елізабет Кеді Стентон |
У той період (близько 1906 р.) я вивчила ще дві книжки, які допомогли мені катапультуватися в соціалістичну діяльність. Однією з них була «Відстоювання прав жінок» Мері Волстонкрафт; друга — «Жінки та соціалізм» Августа Бебеля.[6] |
|||||
| — Елізабет Герлі Флінн. «Дівчина-бунтарка» (1955) |
Біографії видатних жінок, розраховані на звернення до грамотних читачок, стали популярним жанром у 19 столітті в Англії та інших країнах Європи. У Сполучених Штатах цей жанр представлений двотомною «Історією жінок» Лідії Марії Чайлд. ...Єдині жіночі джерела, які вона використовує, це автори подорожей і Філліс Вітлі. Її пропуски цікавіші, ніж її включення; наприклад, у розділі «Виправдання жінок» вона перелічує Маргариту Наваррську, але не вказує ні Крістін де Пзан, ні Мері Волстонкрафт. Френсіс Райт, яка незадовго до публікації книги Чайлд виступала з широко розрекламованими та надзвичайно суперечливими публічними лекціями в містах східного узбережжя, захищаючи права жінок і сексуальну свободу, була відкинута Чайлд у побіжному згадуванні як сучасна послідовниця «невірних з Французької революції». Спроба Чайлд обговорити культурне та суспільне обговорення становища жінок є інноваційною, але її список досить традиційний.[7] |
|||||
| — Герда Лернер, «Створення феміністської свідомості» (1993) |
Примітки
ред.- ↑ а б Мері Волстонкрафт - ЦитатиІнфо
- ↑ Цитати. Мері Волстонкрафт - Живий Журнал
- ↑ Susan B. Anthony. speech February 15, 1906 — 38th Annual Convention, National American Woman Suffrage Association, Baltimore MD
- ↑ Лукреція Мотт. "Розум і сили жінки" (May 10, 1860). Лекція на Одинадцятій Національній конвенції про права жінок. Церква пуритан, Нью-Йорк
- ↑ Letter to Lucretia Mott (April 1, 1872)
- ↑ Elizabeth Gurley Flynn, The Rebel Girl: An Autobiography, My First Life (1955)
- ↑ Gerda Lerner, The Majority Finds Its Past: Placing Women in History’’ (1979)
Джерела
ред.
