Модерата Фонте, псевдонім Модеста ді Поццо ді Форзі, також Модесто Поццо (або Модеста, фемінізація Модесто, 1555—1592) — венеційська письменниця і поетеса.
|
Весільні солодощі швидко черствіють[1]. — «Жіночий суд»
|
|
|
|
|
|
Ви справді вірите, що все сказане істориками про чоловіків і жінок – правда? Подумайте, бо історія написана чоловіками, а вони кажуть правду хіба випадково[1]. — «Жіноча гідність»
|
|
|
|
|
|
Ми щасливі наодинці з іншими жінками[2]. — «Жіноча гідність»
|
|
|
|
|
|
Те, що комусь здається для мене добрим, майже так само добре, як те, що здається добрим мені самій[1]. — «Жіночий суд»
|
|
|
|
|
Про Модерату Фонте
ред.
|
Її героїні завжди щиро насолоджуються товариством одна одної. Вони охоче і глибоко міркують про дружбу й сестринство. […] Жінки віміють дружити й готові стати друзями чоловікам, такими ж відданими й ніжними, як одна одній[2]. — З есею «Модерата Фонте»
|
|
|
|
|
|
— Ганна Улюра
|
|
Модерата Фонте стала, наприклад, кумиром для Валері Соланас, яка придумала у 1960-х жорстко саркастичну «Спілку повного винищення чоловіків». Але Модерата була значно тоншою мислителькою, і мета її полягала не в сепаратизмі статей, а в рівних можливостях реалізації, що не залежать від статі. Вона гуманістка й дочка свого часу, наділена нестримним пекучим гумором. І так, вона – ікона радикального фемінізму XX століття[3]. — З есею «Модерата Фонте»
|
|
|
|
|
|
— Ганна Улюра
|
|
У центрі Леонориного садка височіє нею ж спроектований фонтан, прикрашений алегоричними постатями жінок, які вирішили зберегти свою свободу. Цей фонтан конче важливий, він почне й закриє діалог; він чітко протиставлений морю, так само, як протиставлені тут приватне й публічне, чоловіче й жіноче. Море – публічність і стихія. Фонтан – приватність і наука. Морем почали, фонтаном закінчили. Інтелектуалка Форте відверто жартує тут над відомим міркуванням Сенеки (яке точно знає): море – самець води, джерело – самиця[1]. — Про «Жіночий суд»//З есею «Модерата Фонте»
|
|
|
|
|
|
— Ганна Улюра
|
Примітки
ред.