Модернізм
Модернізм (дослівно — «осучаснений», від лат. modernus — сучасний) — це філософський, мистецький, політичний, соціальний рух кінця XIX — початку XX століть.

Усі течії та явища модернізму, протидіючи ерозії (декадансу), намагалися відновити втрачені відчуття піднесеного порядку та мети; втілювали прагнення людей подолати власну смертність, і, врешті, стати творцями історії, а не її жертвами[1].
Цитати
ред.З одного боку, радянська епоха — це соцреалізм, під прапором якого знищили модерністів. А з другого боку, це соцреалізм, за лаштунками якого зростало дуже багато талановитих художників другої хвилі авангарду. [...] |
|||||
— Діана Клочко, українська мистецтвознавиця |
Література зрілого модернізму — це найкраще, що поки трапилося з нашою писемною цивілізацією після пожежі в Александрійській бібліотеці.[3] |
|||||
— Ростислав Семків |
Модернізм ворожий соцреалізму. І це треба ще досліджувати, яким чином художники були одночасно лояльними в тій чи іншій мірі до влади, а з іншого боку — тихо творили вдома модерністичні твори. Чому вони хотіли залишатись модерністами? Як зберігали цю іншість, своє глибинне? Найпростіше звинувачувати, найскладніше — зрозуміти[4].. |
|||||
— Діана Клочко, українська мистецтвознавиця |
Музеї мають витягати зі своїх колекцій ті твори, яких раніше ніколи не виставляли. Показувати їх. І тоді з'явиться спільнота людей, для яких буде відокремлено «радянське» від «модерністичного». Тоді можна буде думати, яким чином робити в музеях модернізму (сподіваюся, що такі будуть створені і в обласних центрах) інакші експозиції[4]. |
|||||
— Діана Клочко |
Неймовірним одкровенням літератури європейського модернізму стала ні з чим не порівнянна одвертість жіночого письма. Українська — не була винятком. Соломія Павличко не раз наголошувала, що якраз жінки-авторки виявилися послідовнішими й сміливішими в обстоюванні нових цінностей, рішучішими в настанові порвати з архаїчною традицією та шукати нові сенси існування і нові засоби мистецького самовираження[5]. — З розвідки «Власним голосом: жіноча одвертість і модерністський бунт» |
|||||
— Віра Агеєва, українська літературознавиця |
— Тетяна Філевська |
У нас було дуже багато модерністів, але цей модернізм скрутили в рулони (в кращому випадку) і поклали в підвали. Завдяки Дмитру Горбачову в 1960-ті це було просто врятовано і показано художникам-шістдесятникам. Але дуже багато творів було просто знищено. |
|||||
— Діана Клочко |
У радянські часи не існувало, наприклад, історії стилю модерн/сецесії, такого курсу ніхто не готував, бо радянська епоха не визнавала модерн за стиль. Так само майже не говорили і про українське мистецтво доби fin de siècle. Лише про українське середньовічне і українське радянське[4]. |
|||||
— Діана Клочко |
Філософська сторона кризи істини розпочалася дуже давно – десь півтора століття тому, коли з’явився філософський модернізм. Цілком можна стверджувати, що ті, хто сьогодні ставлять під сумнів правду, мають своє коріння десь у філософії Фрідріха Ніцше[7]. |
|||||
— Бернар-Анрі Леві |
Я вважаю, що мистецтво і критика невід'ємні ще з часів модернізму. Я маю на увазі, що саме тоді мистецтво почало відображати настрої суспільства та культуру, а це теж є своєрідною критикою. Я вважаю, що якщо у вас немає критичного ставлення до навколишнього світу — ви не можете створювати сучасне мистецтво[8]. |
|||||
— Паскаль Ґілен, бельгійський соціолог культури |
Примітки
ред.- ↑ Роджер Ґріффін. Bar-On, Tamir (1 січня 2007). Where Have All the Fascists Gone? (англ.). Ashgate Publishing, Ltd. ISBN 9780754671541. Архів оригіналу за 11 березня 2020. Процитовано 3 березня 2020.
- ↑ а б Українське мистецтво, таке цікаве й таке забуте — інтерв’ю з мистецтвознавицею Діаною Клочко
- ↑ Р. Семків. Пригоди української літератури, 2023, с. 329
- ↑ а б в Діана Клочко: «Нам стільки усього потрібно повернути в Україну, бодай віртуально»
- ↑ Агеєва, 2019, с. 13
- ↑ Тетяна Філевська: Росіяни — дуже вправні маніпулятори щодо авангарду
- ↑ «Хто вбив істину?»: Бернар-Анрі Леві про постправду і фейки
- ↑ Паскаль Ґілен: «Креативні райони, креативні кластери, коворкінги — це все штучні формування»
Див. також
ред.Явища модерну: експресіонізм, футуризм, віталізм, теософія, психоаналіз, натуризм, євгеніка, утопічне містобудування та архітектура, сучасний танець, більшовизм, органічний націоналізм, культ самопожертви, Перша світова війна та ін.
Джерела
ред.- Упоряд. Віра Агеєва, Тамара Марценюк. Інша оптика: Ґендерні виклики сучасності. — Київ: 2019. — 256 с. — ISBN 978-617-7622-08-5
- Ростислав Семків. Пригоди української літератури (від романтизму до постмодернізму).. — Київ: Темпора, 2023. — 688 с. — ISBN 978-617-569-634-7