Андрухович Юрій Ігорович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 23:
{{Q|Цитата = Взагалі, нашою серйозною проблемою є те, що ми живемо у суспільстві, яке втрачає грамотність, втрачає здатність до розуміння написаного тексту.
Між іншим, говорячи про проблеми розуміння. Люди щораз менше розуміють іронію, коли нема знаку «смайлик». Коли його поставити, то обурених коментарів відразу стає менше. Я вже думаю, чи не запровадити його у правопис як нормальний розділовий знак. Щоправда, у моїх текстах його доведеться ставити майже після кожного речення{{sfn|Нам усім пощастило|2017|с=49}}.}}
== Д ==
Рядок 54 ⟶ 55:
== О ==
{{Q|Цитата = Опір злу є категоричним виявом людського в людині. [[Мистецтво]] також є категоричним виявом людського в людині. Опір і мистецтво взаємно доповнювані{{sfn|Нам усім пощастило|2017|с=118}}.}}
{{Q|Цитата = Оце звикання до окупанта – найгірше, що з нами нині коїться. Зараз триває тенденція равлика, який ховається. Невдовзі цей равлик сам казатиме, що так правильно, так і повинно бути{{sfn|Нам усім пощастило|2017|с=40}}.}}
== П ==
{{Q|Цитата = Просто я іноді щасливий, коли після 6-годинного борюкання з комп’ютером у файлі залишаються незакресленими аж три речення. Зате які{{sfn|Нам усім пощастило|2017|с=25}}!}}
== Р ==
{{Q|Цитата = [[Революція]] «на ґраніті» – це принципово важлива акція для нашої історії, коли студенти вперше про себе голосно заявили. Я був тоді на років десять старший від них, підтримував контакти з ними, виступав і в Києві, і в Івано-Франківську. Це був час по-своєму тривожний, він не був такий щасливий, як сьогодні здається, – що ми відвойовували собі крок за кроком все більше [[свобода|свобод]]. Насправді все балансувало на межі – постійно йшлося про воєнний стан, танки{{sfn|Нам усім пощастило|2017|с=140}}...}}
{{Q|Цитата = «Русскій Мір» — одна з версій радянського, але це вже не зовсім "homo soveticus". Він включає в себе не тільки комуністичний міф, а й ряд монархічних імперських некомуністичних міфів{{sfn|Нам усім пощастило|2017|с=160}}.}}
== С ==
Рядок 78 ⟶ 84:
== Х ==
{{Q|Цитата = Хоч як дивно, але людині властиво знаходити своє щастя десь поблизу від – як вона? – своєї пуповини. У чужій країні натомість варто шукати не щастя – його там ніколи не буде. Там варто шукати нормальність, щоденну і буденну форму існування, що її з якихось причин ти позбавлений у себе вдома{{sfn|Нам усім пощастило|2017|с=96}}.}}
== Ц ==
{{Q|Цитата = Цинічно кажучи, донкіхотству ніде й ніколи місця немає, бо воно не від світу цього. Ідеалістично кажучи – завжди і всюди, бо лише завдяки донкіхотству цей світ дивом не провалюється в цілковите лайно{{sfn|Нам усім пощастило|2017|с=114}}.}}
== Ч ==
Рядок 92 ⟶ 101:
{{Q|Цитата = Я думаю, “Лексикон” можна віднести до нон-фікшн, тобто, умовно кажучи, до “літератури факту”. Але насправді в ньому невигадане і вигадане переплетені настільки тісно, що мені вже не вдається їх одне від одного відрізнити. Я сказав би, що це все-таки прихований роман у розібраному вигляді. Герой цього роману – людина, яка в дорозі. Тобто така, що пересувається у просторі (і в часі) десь далеко від свого дому{{sfn|Нам усім пощастило|2017|с=98}}.}}
{{Q|Цитата = Я думаю, що кожен, хто вирішив писати і, головне, публікувати написане, насправді потребує передусім відповіді. Тобто тут не так ідеться про те, що в тебе вийшло з-під пера – про це йдеться, безумовно, це важливо, – але все-таки цей відгук, він насправді важливіший. Якби цього не було, то, мабуть, і немає потреби в публікуванні. Звісно, можна бути незалежним від думки інших людей, не цікавитися нею, але навіщо тоді писати? Якщо ти настільки самодостатній, то ти маєш все це всередині, в собі самому і ти можеш мовчати. А письменництво означає цю потребу в тому, щоб бути почутим, та ще й отримати якусь реакцію, відповідь{{sfn|Нам усім пощастило|2017|с=76}}.}}
{{Q|Цитата = Я [[письменник]], а не дипломат. Тож дозволяю собі мову ненависті, але всіма силами намагаюся пильнувати, щоб вона не перемогла всі інші мови.
Але письменник теж не може обійтися без мови ненависті – вона необхідна так само, як мова любові.
[[Війна]] стала реальністю, і це мова війни. Але ми не тільки проклинаємо – ми також ридаємо, нас щодня приголомшують чергові втрати. Я не впевнений, що правильним було би стежити за тим, щоб у мові не звучали погані слова{{sfn|Нам усім пощастило|2017|с=160}}.}}
== Цитати з творів ==
| |||