Іваничук Роман Іванович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
м доповнення |
доповнення |
||
Рядок 2:
'''Рома́н Іва́нович Іваничу́к''' (27 травня 1929, Трач, Польська Республіка — 17 вересня 2016, Львів, Україна) — [[Україна|український]] письменник, поет, громадський діяч.
{{АБВ}}
== Цитати ==
== Б ==
* Батько був першим читачем усього, що я писав. Хоча й не хотів, щоб я став письменником, боявся, бо розумів: письменник, який не хвалить комуністичну систему, опиняється у в'язниці. Навіть наполіг, щоб я вступив на геологічний факультет.<ref name="umoloda.kiev.ua">[http://www.umoloda.kiev.ua/number/2274/164/80976/ «Дякую, Ромку, що не зганьбив нашу сім'ю»], ''Україна Молода''. </ref>
== Д ==
* Для того щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу.<ref>[http://archive.wz.lviv.ua/articles/94240 Роман Іваничук: «Щоб здобути незалежність, мусимо пройти Хресну прощу»]</ref>▼
== З ==
* За [[СРСР|радянської]] влади я здобув таке ім'я, що мусили з ним рахуватися, але й цькували мене, як сидорову [[козел свійський|козу]].<ref name="umoloda.kiev.ua"/>
* Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки.<ref name="vsiknygy.net.ua">[http://vsiknygy.net.ua/interview/14350/ Роман Іваничук: «Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки»], ''Друг читача''. </ref>▼
== К ==
* Я завжди цікавився [[Історія|історією]]. Взагалі, така моя натура — любив читати історичні романи, повісті, книжки Чайковського, Кащенка. У дитинстві навіть пробував осмислити [[Грушевський Михайло Сергійович|Грушевського]].<ref name="vsiknygy.net.ua"/>▼
* Тема відступництва, яничарства — вона є вічна. [[Людина]] хоче краще жити, піддається впливу, зраджує себе, [[народ]], віру. За [[гроші]] вона стає манкуртом. Можливо, винні обставини. Треба викликати в людей огиду до того почуття зради за гроші.<ref name="vsiknygy.net.ua"/>▼
* Коли хочу щось написати, розповідаю про це моїй дружині, вона мені щось радить, підказує.<ref name="vsiknygy.net.ua"/>▼
* Коли історичний романіст все вигадує, то він або фальшивий, або його просто не читають.<ref name="vsiknygy.net.ua"/>▼
* Кожен письменник має право написати щось особисте. Мемуарну літературу будуть читати завжди.<ref name="vsiknygy.net.ua"/>
▲* Коли історичний романіст все вигадує, то він або фальшивий, або його просто не читають.<ref name="vsiknygy.net.ua"/>
▲* Для того щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу.<ref>[http://archive.wz.lviv.ua/articles/94240 Роман Іваничук: «Щоб здобути незалежність, мусимо пройти Хресну прощу»]</ref>
* Коли на кожній сторінці книжки матюк, то це не [[література]], це — [[бордель]].<ref>[http://zik.ua/ua/news/2011/08/02/301618 Інтерв'ю Романа Іваничука]</ref>
▲* Коли хочу щось написати, розповідаю про це моїй дружині, вона мені щось радить, підказує.<ref name="vsiknygy.net.ua"/>
== Н ==
* Наша література 20-30-х вирвалася на волю, як діти з класу: б'ються, чубляться кóпають одне одного, підніжки ставлять, — а потім всіх знову загнали в клас. Я рано познайомився з тими текстами, бо в мого батька вони були в домашній бібліотеці. Але потім він ті книжки спалив — за них могли посадити в тюрму{{sfn|RECвізити3|2017|с=118}}.
▲* Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки.<ref name="vsiknygy.net.ua">[http://vsiknygy.net.ua/interview/14350/ Роман Іваничук: «Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки»], ''Друг читача''. </ref>
== П ==
* Правил написання історичного роману немає. Передовсім письменник має перевтілитися в епоху, про яку він пише, повірити в те, у що в житті насправді не вірить. Інакше не повірить йому й читач{{sfn|RECвізити3|2017|с=113}}.
== Т ==
▲* Тема відступництва, яничарства — вона є вічна. [[Людина]] хоче краще жити, піддається впливу, зраджує себе, [[народ]], віру. За [[гроші]] вона стає манкуртом. Можливо, винні обставини. Треба викликати в людей огиду до того почуття зради за гроші.<ref name="vsiknygy.net.ua"/>
== У ==
* Узагалі, художна проза — це передовсім стиль. Коли його немає, в тексті може бути досконала мова, але читачеві від неї захочеться завити, як вовкові на місяць, бо ж там не буде якихось шукань, свіжості, інакшості. Свій стиль виробили [[Стефаник Василь Семенович|Стефаник]], [[Коцюбинський Михайло Михайлович|Коцюбинськи]]й, Керницький, [[Вінграновський Микола Степанович|Вінграновський]], [[Бічуя Ніна Леонідівна|Бічуя]]{{sfn|RECвізити3|2017|с=117}}...
== Я ==
▲* Я завжди цікавився [[Історія|історією]]. Взагалі, така моя натура — любив читати історичні романи, повісті, книжки Чайковського, Кащенка. У дитинстві навіть пробував осмислити [[Грушевський Михайло Сергійович|Грушевського]].<ref name="vsiknygy.net.ua"/>
== Примітки ==
{{reflist}}
== Джерела ==
* {{книга|автор = |заголовок =RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга третя. Упоряд. Тетяна Терен | місто =Львів |видавництво = Видавництво Старого Лева| рік=2015|сторінок =296| isbn =978-617-679-456-1| ref =RECвізити3}}
[[Категорія:Автори-І]]
| |||