Довженко Олександр Петрович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 52:
* Найважче знати, що не треба знімати…
* Найстрашнішим під час відступу був плач жінок. Коли я згадую зараз відступ, я бачу довгі-довгі дороги, і численні села, і околиці, і скрізь жіночий невимовний плач. Плакала Україна.
{{Q|Цитата = Народився 1894 року, про що жалію й досі. Треба було народитися 1904 року. Був-би тепер аж на десять років молодший{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=413}}.
|Коментар = Моя автобіографія (1928)
}}
* [[Народ]], що не знає своєї [[історія|історії]], є народ сліпців.
* Нацiональний епос — втiлення iсторичної пам'ятi народу.
Рядок 118 ⟶ 121:
|Автор = Василь Левін
}}
{{Q|Цитата = Саме під час війни Довженко веде свій знаменитий і багато в чому богохульний (стосовно влади) щоденник. Його «Україна в огні» відстоює не тільки природну особистість людини з народу, а й персоніфікує сам народ (якраз це, судячи по всьому, найбільше й розлютило Сталіна; Україна й українці мусили б уже перетворитися на інтернаціональний «фарш», пройшовши крізь м'ясорубки 1920-30-х років, і на тобі — Довженко, якого він уже мав за придворного екранного піїта, щось там інше співає{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=407}}.
|Автор = Сергій Тримбач}}
{{Q|Цитата = Цікаво, що Довженко під час здачі «Івана» (1932, Москва), коли йому закинули, що він не вміє працювати з акторами (А. Роом), відповів тоді: «А чорт його знає, може й не вмію. Актори дуже важкий народ. Я до них підлещуюсь. я їх обманюю, я їх люблю, але{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=322}}...»
|Коментар = З листа до М. М. Коваленка
| |||