Довженко Олександр Петрович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 122:
{{Q|Цитата = Довженко був увесь, як відкритий нерв. У нього було майже чаклунське відчуття на людей, на їхню душу, на їхній настрій. Можливо, тому він часто бував надзвичайно знервований і роздратований. Більше за все він не любив, щоб хтось стояв у нього за спиною. [...]
Можливо, для того, щоб заспокоїти нерви, що трошки розгойдалися, він часто (наскільки це було можливо) їхав до себе на дачу і довго ходив там серед сосен і ялиночок, вдихаючи запах хвої і неперестанно поглядаючи на землю{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=360}}.|Автор = Василь Левін
}}
{{Q|Цитата = Довженко – перший [[поет]] кіно<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/26545390.html Олександр Довженко – метеор на обрії безрадісного століття]</ref>.
|Коментар = «Історія американського фільму», Нью-Йорк, 1939 |Оригінал =
|Автор = Льюіс Джейкобс
}}
{{Q|Цитата = Довженко сам признається, що коли б його спитали, що він робить, він відповів би так, як відповів Курбе на питання дами: «Пані, я не думаю, я хвилююсь». Бо ключем до всієї гостроти Довженкових фільмів є [[смерть]] – найпростіша з усіх речей. [...] Довженко є поет смерті як частини безкінечного вічного життя. Довженкові фільми переповнені смертю.
Але жодна смерть у фільмах Довженка не була даремна. Підсумок його фільмів – [[краса]] і [[слава]]. Довженко був захоплений своєю любов’ю до батьківщини. Всі його фільми, за винятком «Аерограду» і «Мічуріна» зв'язані з Україною. Цей незрівняний поет кіно терзає нашу душу своєю візією універсальної правди<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/26545390.html Олександр Довженко – метеор на обрії безрадісного століття]</ref>.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = Айвор Монтеґю}}
{{Q|Цитата = «Земля» Довженка мала глибокий вплив на молодих кіномистців, зокрема Франції й Англії<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/26545390.html Олександр Довженко – метеор на обрії безрадісного століття]</ref>.
|Коментар = «Історія мистецтва кіно», Париж, 1949
|Оригінал =
|Автор = Жак Садуль
}}
{{Q|Цитата = «Земля» Довженка – це твір генія; йому мусіли відступити перше місце російські кіномистці Ейзенштейн і Пудовкін<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/26545390.html Олександр Довженко – метеор на обрії безрадісного століття]</ref>.
|Коментар = Sight&Sound, Лондон
|Оригінал =
|Автор = Айвор Монтеґю
}}
{{Q|Цитата = Найкращі японські фільми «Рошамун» і «Ворота пекла» зроблені під впливом Довженка<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/26545390.html Олександр Довженко – метеор на обрії безрадісного століття]</ref>.
|Коментар = «Панорамна історія кіно», Нью-Йорк, 1957
|Оригінал =
|Автор = Артур Найт
}}
{{Q|Цитата = Незрівнянність Довженка лежить у факті, що він був не тільки творцем, поетом. Але що суть його творчості — візія краси й вічності життя, тотожність смерті і життя, і також завжди повторюваний тріумф новонародженого — втілились впевнено, проглядно, криштально-чисто... Глядачі його фільмів були охоплені емоціями, розтинані до живого скальпелем, що торкав самі коріння нервів, даючи нестерпний біль, але водночас проймаючи почуттям оптимізму й радості... Я сумніваюся, чи Довженко свідомо знав або міг пояснити, що він робить<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/26545390.html Олександр Довженко – метеор на обрії безрадісного століття]</ref>.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = Айвор Монтеґю
}}
{{Q|Цитата = Олександр Довженко напрочуд точно добирав артистів на ролі, і не тільки за принципом зовнішньої схожості і психологічної відповідності ролі, образу, але навіть за якимось внутрішнім невловимим національним характером, особливо важливим в цій картині. Росіяни, українці, латиші — всі актори виглядали у нього справжніми американцями, французами, англійцями{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=360}}
Рядок 128 ⟶ 157:
}}
{{Q|Цитата = Саме під час війни Довженко веде свій знаменитий і багато в чому богохульний (стосовно влади) щоденник. Його «Україна в огні» відстоює не тільки природну особистість людини з народу, а й персоніфікує сам народ (якраз це, судячи по всьому, найбільше й розлютило Сталіна; Україна й українці мусили б уже перетворитися на інтернаціональний «фарш», пройшовши крізь м'ясорубки 1920-30-х років, і на тобі — Довженко, якого він уже мав за придворного екранного піїта, щось там інше співає{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=407}}.
|Автор = Сергій Тримбач
}} {{Q|Цитата = Справжнє мистецтво в кінопрактиці акумулювалось у порівняно молодому, але вже з перших кроків глибокому й трудному до наслідування, оригінальному українському кіномистецтві, яскравим і досі неперевершеним представником якого є Олександр Довженко. Колишні стовпи російського кіномистецтва Ейзенштейн і Пудовкін самі признаються в своїй безпорадності перед лицем Довженкових мистецьких засобів та монументального способу їхньої передачі. А способи ці необмежені в цього українського режисера... Завдяки геніальному творцеві оригінальних фільмів маємо можливість захоплюватись мистецькими основами стародавньої козацької країни, її культурою, пречудового природою та незвичайно вродливими козацькими типами... Довженко, уродженець чарівної закутини української землі, промчав метеором на обрії нашого безрадісного 20-го сторіччя<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/26545390.html Олександр Довженко – метеор на обрії безрадісного століття]</ref>.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = Шарль Форд}}
{{Q|Цитата = Цікаво, що Довженко під час здачі «Івана» (1932, Москва), коли йому закинули, що він не вміє працювати з акторами (А. Роом), відповів тоді: «А чорт його знає, може й не вмію. Актори дуже важкий народ. Я до них підлещуюсь. я їх обманюю, я їх люблю, але{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=322}}...»
|Коментар = З листа до М. М. Коваленка
| |||