Герасим'юк Василь Дмитрович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
|||
Рядок 11:
== Цитати ==
{{Q|Цитата = Від [[Київ|Києва]] в мене залишився тільки Дніпро. Космач – це вертикаль, а [[Дніпро]] – горизонталь. Моя система координат<ref name="інерв'ю_gazeta.ua">[https://gazeta.ua/articles/people-and-things-journal/_mikolajchuk-zajshov-u-pivnu-v-obrazi-policaya-komunisti-ye-vsi-movchali/978605 Миколайчук зайшов у пивну в образі поліцая: "Комуністи є?" Всі мовчали]</ref>.}}
{{Q|Цитата = [[Ідеологія]] була брехнею. Тому я опирався на справжнє: на хату, яку батьки побудували, як повернулися з Караганди. На осколки міфів, кахлю, різьбу, в які я вірив<ref name="інерв'ю_gazeta.ua"/>.}}
{{Q|Цитата = Коли я вперше «наживо» слухав [[Драч Іван Федорович|Драча]] і [[Вінграновський Микола Степанович|Вінграновського]], [[Стус Василь Семенович|Стус]] уже написав «Феномен доби», де продирався до найсправжнішого [[Тичина Павло Григорович|Тичини]], виділивши «Сонячні кларнети» (тільки першу половину першої збірки поета) як вершинне звучання його «космічного оркестру», далі – спад. На всі 12 томів. Хоч би ким і яким став великий поет, хоч би яку партію він славив до смерті, але хай раз у житті, хай лиш половину збірки він усе-таки напише твори, «непідвладні законам гравітації» (визначив Стус і повторив через кілька сторінок), усе-таки зіграє СВОЮ партію у «космічному оркестрі»<ref name="В. Герасим'юк Спогади">[http://litakcent.com/2016/12/01/vasyl-herasymjuk-mykola-vinhranovskyj-doviv-scho-poet-zavzhdy-v-odnomu-prymirnyku/ Василь Герасим’юк: «Микола Вінграновський довів, що поет – завжди в одному примірнику» ]</ref>.}}
{{Q|Цитата = Початок ХХІ століття я назвав торжеством генетики. Дивився на знімки легінів-повстанців 1940 років і питав: де ті люди? Їх не було. Залишилися ті, які зуміли вижити будь-якою ціною. Я їх добре знав, як пізніше їхніх дітей і внуків. Генетично в нас було закладено багато, але і втрачено чимало. [...] [[Махатма Ганді]] попереджав, що еліта, вихована поневолювачами, далека від моральних норм<ref name="інерв'ю_gazeta.ua"/>.}}
{{Q|Цитата = Так ось, коли я слухав Драча і Вінграновського, Стус і [[Калинець Ігор Миронович|Калинець]] уже були за ґратами, інший трагічний Василь ([[Симоненко Василь Андрійович|Симоненко]], автор збірки «Земне тяжіння») вже десять років лежав у землі, а в тривожній, нервовій ліриці Миколи Вінграновського образ жінки і образ України вже мали одне обличчя<ref name="В. Герасим'юк Спогади"/>.}}
{{Q|Цитата = У Драча «вселенський дискурс» був постійним, тому що це було в основі його поетики: ці всі протуберанці... А у Вінграновського – ні: потім навіть той же Драч іронізував, що «Микола зійшов на цвіркунову ноту». Але ця «цвіркунова нота» у Вінграновського звучала інколи вразливіше, ніж космічні оркестри і нурти його літровесників<ref name="В. Герасим'юк Спогади"/>. }}
| |||