Вінграновський Микола Степанович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація |
доповнення |
||
Рядок 8:
'''[[w:Вінграновський Микола Степанович|Микола Степанович Вінграновський]]''' (1936—2004) — український письменник-[[Шістдесятники|шістдесятник]], режисер, актор, сценарист і поет.
== Цитати ==
== «Наливайко» (промова) ==▼
=== Хто і що для мене незалежність України (есе) (2001) ===
{{Q|Цитата = По всіх обласних центрах, районах, містах, містечках, селах і хуторах газети і радіо оповістили трудящихся, що трудящі Радянської України дають гідну відсіч новоявленим письменникам-борзописцям, яким заманулося якоїсь незалежної України...<br/>Не було газети — від «Радянської України» до обласних і районних, — які би не стали нас молотити. Одна з поперед другої, вони прямо-таки почали захлинатися, що ми — відщепенці, деструктивісти, штукарі й низькопоклонники-авангардисти<ref name="Газета_День">[https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/hto-i-shcho-dlya-mene-nezalezhnist-ukrayini Хто і що для мене незалежність України]</ref>.}}
{{Q|Цитата = Я тільки-но поступив до театрального інституту і [[Довженко Олександр Петрович|Довженко]], поглянувши на мою темну від сонця шкіру, напевно подумав: хто він за один, цей повен кипіння степовий лошачок з півдня України, з міста Первомайська, з тієї його частини, яка називається Богопіль, і де обмащена глиною хата цього лошачка біліє окремо в степу з скіфською могилою на городі? Так я про себе Довженкові розказав, коли він мене запитав звідки я є. А ще я на його прохання щось йому прочитати — прочитав [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченкового]] «Гонту в Умані». А ще... А ще він дав мені гроші на нові черевики і забрав iз собою в [[Москва|Москву]] до себе на курс<ref name="Газета_День"/>.}}
{{Q|Цитата = ...українською мовою редактори володіли «п’яте через десяте». Проте вершиною ідеологічної влади на кіностудії були саме вони, редактори, коли бути точнішим, — редактриси. Їх на кіностудії числилося найбільше і дивились вони, особливо на режисерів, поглядами прокурорів. Їх боялися і режисери, і сценаристи, і навіть директор студії. Але ненавиділи вони мене. «Бо ти не тим пахнеш», — сказав мені якось один мій товариш- сценарист<ref name="Газета_День"/>.}}
{{Q|Цитата = Знімаючись в доброго Ісаака Петровича, паралельно я написав десяток віршів і по приїзді до Києва вперше переступив поріг Спілки письменників, де тоді містилася газета «Літературна Україна» і де редактором був [[Загребельний Павло Архипович|Павло Загребельний]], який і познайомив мене з [[Дзюба Іван Михайлович|Іваном Дзюбою]] та [[Драч Іван Федорович|Іваном Драчем]]. Благословляю той день, коли ми зустрілися. Хто тоді знав, що мине сорок рокiв, а ми, як були, так і зостанемося друзями, разом пройдемо не один і крим, і рим, і мідні труби<ref name="Газета_День"/>!}}
▲=== «Наливайко» (промова) (1993) ===
{{Q|Цитата = Це мій перший [[Роман (жанр)|роман]]. І коли я вже було набрався духу поставити на чистий аркуш паперу перше слово – мене охопило сум’яття, [[страх]] і непевненість, бо слова я боявся завжди: як у віршах, так само і в прозі<ref name="ji-magazine">[http://www.ji-magazine.lviv.ua/Promovy_laureativ_premii_Antonovychiv/Vigranovskyj.htm Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів. Микола Вінграновський Наливайко]</ref>.<br/>
|Коментар = З виступу після вручення премії Міжнародної фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів 1993 року.
Рядок 18 ⟶ 26:
{{Q|Цитата = Северин Наливайко – це, звісно, я сам. У нім мій [[характер]], мої інтонації, і моє все. А от історичні події – то вони вже його, Наливайкові. Северин Наливайко 1594-го року і я 1992-го року – все це одне й те ж саме<ref name="ji-magazine"/>. }}
=== Цитати з віршів ===
* І рояль почав танути<br />Ось він уже як хмара<br />Ось він уже пароплав<br />Ось він уже як чайка<br />Ось він уже як ромен{{sfn|Стежачи за текстом|2019|с=219}}
:: <small>''(Коли починається ніч...)''</small>
| |||