Погодін Михайло Петрович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
 
Рядок 8:
{{Q|Цитата = Той Москвич у своїй гордині посмів стверджувати, ніби до пришестя Татар не було Малоросіян у Києві, і що нема слідів малоруського наріччя в Несторевім та інших літописах!! Та зате наш старий Максимович рішуче спростував цю помилку.<ref>Національна ідентифікація українців Галичини у XIX — на початку XX століття (еволюція етноніма) / наук. ред. І. В. Орлевич; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Інститут релігієзнавства — філія Львівського музею історії релігії. — Львів: Логос, 2016. — С. 153.</ref>|Коментар = |Оригінал = Тотъ Москвичъ въ своемъ высокомѣріи дерзнулъ утверждать, будто до пришествія Татаръ не было Малороссіянъ въ Кіевѣ, и что нѣтъ слѣдовъ малорусскаго нарѣчія въ Несторовой и проч. лѣтописяхъ!! Но зато нашъ старикъ Максимовичъ рѣшительно опровергнулъ это литературное заблужденіе.|Автор = [[Головацький Іван Федорович|Іван Головацький]], лист до брата, [[Головацький Яків Федорович|Якова Головацького]] (1857)}}
 
{{Q|Цитата = Мрійник уживався в ньому з ділком, турботи про долю Росії з турботами про своєсвій благополуччядобробут, вишукана ввічливість, скажімо, до ПушкінуПушкіна, з грубістю до співробітників… Він був незалежний у своїх судженнях і вмів їх висловлювати з запалом, і в той же час йому траплялося опускатисяопускатись до відкритих лестощів, до наївного схиляння перед панівною силою, до найегоїстичнішого розрахунку; моральністю він взагаліузагалі не відзначався.<ref>''Мазин Константин Анатольевич'', [https://cyberleninka.ru/article/n/m-p-pogodin-chelovek-istorik-publitsist-kollektsioner-turist М. П. Погодин: человек, историк, публицист, коллекционер, турист…]// Современные проблемы сервиса и туризма. 2014. №3.</ref>|Коментар = |Оригінал = |Автор = Леонід Майков, російський історик літератури}}
 
{{Q|Цитата = Дивовижна і часто непередбачувана доля неординарних людей: одні з них купаються в променях слави за життя, до інших сучасники бувають байдужі і їхні обдарування високо цінують лише наступні покоління, треті користуються популярністю за життя і виявляються в забутті після смерті.