Куліш Пантелеймон Олександрович: відмінності між версіями

| Оригінал = }}

 

* А тим часом дбаймо про свою словесну автономію, творімо свою автономічну будучину, знаймо добре, що ми в себе дома, серед своєї рідної сім'ї, у своїй рідній хаті, що нам ніхто її не дасть, ніхто не відійме, ніхто ж і не обогріє та й не освітить її так, як ми самі. <small>''(«Листи»)''</small>

 

: <small>''(«Листи»)''</small>

 

* Бистра річка — [[життя]] моє,<br />Широка-глибока…<br />Плавле-тоне на тій річці<br />Душа одинока.

: <small>''(«Люлі-люлі»)''</small>

: <small>''(«Чорна рада»)''</small>

 

* В затишному раю я води Лети п'ю,<br />Та тихострунную настроюю мою.

: <small>''(«Рай»)''</small>

: <small>''(«Слово правди»)''</small>

 

* Дівчино-горлице! Шкода твого кохання,<br />Шкода ночей без сну, зітхання, сумовання,<br />Живу я розумом, а серце тихо спить.<br />Минули любощі; душа моя жадає<br />Кохання іншого… Глянь, крале, на орла,<br />Як вітром на його від півночі бурхає,<br />А він дзвенить пером, Зевесова стріла.

: <small>''(«Шуканне-викликанне»)''</small>

 

* Єсть нерушимий закон правди в душі у всякого поета; не здолає поет самохіть підняться вгору душею: підіймає його дух його плем'я.

: <small>''(«Листи»)''</small>

: <small>''(«Сам собі»)''</small>

 

* Живу я розумом, а [[серце]] тихо спить.

: <small>''(«Шуканне-викликанне»)''</small>

 

* З кривавого багна багно літературне<br />Зробили ви собі, о кодло некультурне!

: <small>''(«Сліпченкові»)''</small>

* Знаймо добре, що ми в себе дома, серед своєї рідної сім'ї, у своїй рідній хаті, що нам ніхто її не дасть, ніхто не відійме, ніхто ж і не обогріє та й не освітить її так, як ми самі.

 

* І чужі ми чужениці<br />В рідній Україні,<br />Як пташина без гніздечка<br />На німій руїні.

: <small>''(«Ключ розуміння»)''</small>

: <small>''(«Промова на похороні Шевченка»)''</small>

 

* Їсте, п'єте, спите і любите Вкраїну… Як не любить її, безсудницю, коли за те, за те одно, що вміли гнути спину перед ледачими людьми, як і самі, діди, батьки та й ви з синками та дочками постали значними людьми або й панками!

: <small>''(«Вельможній Покозаччині»)''</small>

 

* Кобзарю! Не дивись ні на хвалу темноти,<br />Ні на письменницьку огуду за пісні,<br />І ласки не шукай ні в дуків, ні в голоти:<br />Дзвони собі, співай в святій самотині.

: <small>''(«Поетові»)''</small>

: <small>''(«До кобзи»)''</small>

 

* Лучче… проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного!

 

* Моя хата скраю, я нічого не знаю

: <small>''(«Чорна рада»)''</small>

 

* На добраніч, усім на ніч!<br />Дайте одпочити…<br />Хто кохає мене щиро —<br />Не буде будити.

: <small>''(«На добраніч»)''</small>

: <small>''(«До пекельного наплоду»)''</small>

 

* Обняти світ залізними руками<br />Силкуєшся, щоб людському уму<br />Спорудити з продажними попами<br />Вселенськую безвиходну тюрму.

: <small>''(«Слов'янська ода»)''</small>

народам і вікам всю правду прорече<ref>Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 48</ref>.</poem>}}

 

* Поки Рось зоветься Россю,<br />Дніпро в море ллється,<br />Поти серце українське<br />З панським не зживеться.

: <small>''(«Кумейки»)''</small>

* Путнього не скажеш, прилипнувши до баби.

 

*{{Q|Цитата = <poem>Рідне слово, божа правдо!

Як мала дитина,

Український розум<ref>Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 35</ref>.</poem>}}

 

* Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся. Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас буде громада шановна і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить.

: <small>''(«Листи з хутора»)''</small>

: <small>''(«Маруся Богуславка»)''</small>

 

* Тарасе! попроси там Аполлона,<br />Хай зупинить він легкий каюк Харона,<br />Щоб довго не возив на той бік Ахерона<br />Народу без пуття, без честі і закона,<br />Що з вовчого на світ приходить лона.

: <small>''(«Гульвіса»)''</small>

: <small>''(«Дунайська дума»)''</small>

 

* У нас, панове, наука своя, тисячолітня: вона навчила нас більше слухати праведного Слова Божого, аніж лукавої панської мови.

: <small>''(«Листи з хутора»)''</small>

: <small>''(«Заспів»)''</small>

 

* Ходжу берегами,<br />Та й не находжуся;<br />Дивлюсь на сади зелені,<br />Та й не надивлюся.

: <small>''(«Lago Маggirе»)''</small>

: <small>''(«Люлі-люлі»)''</small>

 

* Чи довіку ж, браття,<br />Будемо мовчати?<br />Благословіть мені кобзу<br />Німую узяти!

: <small>''(«До братів на Вкраїну»)''</small>

 

* Шекспіре, батьку наш, усім народам рідний!<br />Чи чуєш, як зове тебе народ незгідний,<br />Приблуда степовий, наслідник розбишацький,<br />Що й досі чествує свій путь і дух козацький?

: <small>''(«До Шекспіра»)''</small>

 

* Що наша Вкраїна<br />Стала шляхті раєм,<br />А ми, її рідні діти,<br />По степах блукаєм.

: <small>''(«Дунайська дума»)''</small>

 

* Я атеїст, що знає тілько Бога,<br />А чорта і святих не признає…

: <small>''(«На сповіді»)''</small>

* Як споглянеш на дівоцьку вроду, то здасться тобі, що вже ні на землі, ні на небі нема нікого кращого.

: <small>''(«Орися»)''</small>

 

== Про Куліша ==