Василь Барка: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
м Сергій Липко перейменував сторінку з Барка Василь Костянтинович на Василь Барка: США
доповнення
Рядок 9:
 
== Цитати ==
=== Необхідність поезії для віри (промова) (1981) ===
{{Q|Цитата = Віддавна серед народних співців, на Кавказі, чули прислів’я: скласти вірш, – мов сходити пішки в сусідній аул; а поему створити, – ні­би верхи з’їздити в сусідню країну<ref name="ji-magazine">[http://www.ji-magazine.lviv.ua/Promovy_laureativ_premii_Antonovychiv/Barka_Vasyl.htm Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Ваcиль Барка Необхідність поезії для віри]</ref>.<br/>
|Коментар = З виступу після вручення премії Міжнародної фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів 1981 року}}
{{Q|Цитата = В [[Нью-Йорк|Нью-Йорку]] пощастило здійснити мрію про великий строфічний роман, як поему, що відбиває в дзеркалі свого сюжету – загально­українську долю і долю осіб, представничих для подій з апокаліптики XX сторіччя.<br/>В атмосфері американського побуту, ніби в енергетичному полі з гігантною напругою особливих силових ліній життєдіяльности, в див­ному духовному озоні справжньої свободи для творчости, – спроби збудувати поему, невдалі в попередній час, були відновлені. Почалася двадцятип’ятирічна праця над нею<ref name="ji-magazine"/>.
|Коментар = Про роман «Свідок для Сонця Шестикрилих»
}}
{{Q|Цитата = Правдиво сказав поет, з найбільших у XIX столітті: завдання [[Поезія|поезії]] полягає в тому, шоб бути поезією.<br/>Так: в її суверенності, в її праві зоставатися тільки собою, криється найбільша можливість її розквіту. Як легеням дати розпруження: на великий подих, так для сфери серця – відчути вплив справжньої поезії: аби жити повнотою свіжих почуттів<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = Самі поети зайшли в провини, з котрих найгірша — втрата віри. Звідси чорні наслідки. Без віри поезія схожа на рослину без сонячно­го освітлення в добрій мірі.<br/>Найвищі взірці світової поезії, як «Парсіфаль», чи «Божественна комедія» і «Втрачений рай», складалися в поривах живучої віри; часом у боротьбі віри з безвір’ям, протибожністю, наприклад, «[[Фауст (Гете)|Фавст]]»<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = [[Віра]], якщо справжня, розвиває недосліджені досі й незбагненні ба­гатства: з чудесних спроможностей, сховані, як вічна скарбність. У на­шому єстві: безмірно складніша від нашої тілесної природи. Віра – шлях вищого життя душі і спосіб вищого пізнання через нього: в суто осо­бистому досвіді кожного.}}
{{Q|Цитата = Поезія має влас­тивість – жити в майбутньому часі як у своїй теперішності, і тому здатна передчувати зміни<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = Ми — свідки величезного напасництва в СРСР: на українців, як на інших — також; можна назвати його «контрморфозис». Це цілковите зруйнування всієї, розвинутої в історичному ході, духовно-культурної і соціяльно-економічної формації народного життя.<br/>Це — ґвалтовний розвал її в ґеноцидності, і насильницька, в найбіль­шому терорі, заміна чужородною: штучно створеною, в кабінетній доктрині — протиприродною і протилюдською формністю, прикритою в сло­весність про «[[Рай|едем]]»<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = Але цілком погасити образ [[Ісус Христос|Христа]] в народному серці неможливо: він, як східне сонце, знов з'являється в сутінках тотального поганства — освітити й зогріти обікрадені [[Душа|душі]] божественою [[Любов|любов'ю]]: в [[Милосердя|милосердя]] і порятунок. Християнське відродження неминуче: на відмову всього великосвіту віри, успадкованого з першоджерел [[Київ|Києва]], починаючи від хрещення [[Русь|Русі]]-України<ref name="ji-magazine"/>.}}
 
== Цитати з творів ==
* [[Земля]], з дитинства рідна! Як її<br/>старим покинути й піти в чужину,<br/>а потім горювати: любий сину,<br/>якби-то знов побачити її!<br/>Якби побачити в секунду смертну<br/>здаля, хоч раз один; дитячі втіхи<br/>згадати й принести життя, як жертву,<br/>й лягти в землі чужій, од горя тихій.
: <small>''(Апостоли)''</small>