Дашкевич Ярослав Романович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
доповнення |
||
Рядок 19:
| Цитата = Я неодноразово казав [[Свідки Єгови|Миколі Гуцуляку]]: «Миколо, Ви щаслива людина, бо сидите за віру в Бога, за те, що не відреклися від нього в час випробувань. А за що сиджу я?! Тільки за те, що я син своїх батьків-[[українці]]в».<ref>Голько О. Загартовані в Сибіру. — Львів: Піраміда, 2011. — С. 7. — ISBN 978-966-441-212-1</ref>
| Коментар = Передмова до книги Олега Голька «Загартовані в Сибіру».}}
=== Правдива історія України буде написана (промова) (1993) ===
{{Q|Цитата = БУВ я поганим істориком, бо намагався писати й говорити правду – правду про Україну і українську націю – не лише чужинцям, а й власному народові. Всі розуміють, що так робити можуть лише погані й нерозважні історики, був я поганим істориком ще й тому, що не був покірним і не намагався нікому служити, – крім України і українського народу<ref name="ji-magazine">[http://www.ji-magazine.lviv.ua/Promovy_laureativ_premii_Antonovychiv/Dashkevych.htm Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Ярослав Дашкевич Правдива історія України буде написана]</ref>.<br/>
|Коментар = З виступу після вручення премії Міжнародної фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів 1993 року}}
{{Q|Цитата = Хоча сім найкращих років молодості пішло на в’язниці й спецтабори – вони виховали мене громадянином. Хоча шістнадцять років забрало мені безробіття – саме вони, хоч як парадоксально, зробили мене вченим<ref name="ji-magazine/>.}}
{{Q|Цитата = У науці, в боротьбі за історичну правду я ніколи не міг скаржитися на самітність, біля мене завжди були приязні душі українців та вірменів, литовців, латишів та естонців, росіян та поляків, євреїв та німців, французів та швейцарців, татар і, навіть, уйгурів та японців. Правда, українці були різні: також такі, що переходили на інший бік вулиці. Тепер вони, переважно, низько кланяються<ref name="ji-magazine/>.}}
{{Q|Цитата = Ніколи я не проповідував любов і дружбу між народами, вважаючи, що взаємна пошана і справжя рівноправність – це той ідеал, до якого без зайвого фарисейства повинні прямувати всі<ref name="ji-magazine/>.}}
{{Q|Цитата = Хоча я глибоко переконаний у тому, що політичні відносини між Україною та її близькими й далекими сусідами повинні будуватися, в першу чергу, на сучасних реаліях, історичне минуле, історичні традиції – справжні чи вигадані, а то й зовсім фальшиві – не раз використовують як зброю проти української нації й держави. Це відбувається не лише за кордонами нашої держави, де постійно вирують брудні потоки очорнювання українського народу, а також і тут, в Україні, в багатьох її регіонах, в яких тривають антиукраїнські експерименти<ref name="ji-magazine/>.}}
{{Q|Цитата = Вражає безборонність і наукова безпомічність тих, що вважають себе навіть видатними політиками. Очевидно, їм вистачає переконаності в тому, що вони самі творять історію. (Але про те, яку саме історію вони творять, говоритимуть історики в майбутньому). Події, зокрема останніх днів, говорять, що українським політикам може варто було б все ж таки повчитися історії, історії політичних рухів і організацій зокрема<ref name="ji-magazine/>.}}
{{Q|Цитата = Ніхто не береться писати об’єктивну, неполітизовану історію всіх брудних справ, якими в різних країнах займалися диктатори й президенти, вожді й спасителі народу, уряди і парламентарії. Бо хто ж платитиме таким історикам, які ламатимуть канонізовані табу й прискіпливо копатимуться в історії злочинів і зрад XX ст., зокрема, злочинів і зрад щодо української нації<ref name="ji-magazine/>.}}
{{Q|Цитата = Історію перетворили в політику. Здається, базуватися на фальшивій історії можуть лише фальшиві політики, для яких немає більшого лиха, як принцип, що «чиста мета вимагає чистих рук»<ref name="ji-magazine/>.}}
== Примітки ==
| |||