Жулинський Микола Григорович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
шаблон
 
Рядок 1:
{{Wikipediaособа}}
'''Мико́ла Григо́рович Жули́нський''' ({{н}} 25 серпня 1940, [[Рівненська область]]) — [[Україна|український]] [[літературознавець]] і [[політик]]. Директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України.
 
Рядок 6:
 
=== Морально-інтегруюча сила суспільства (промова) (1993) ===
{{Q|Цитата = Жодні постанови, декре­тидекрети, президентські укази не спроможні вплинути на суспільні настрої так, щоб люди змогли «забути» комуністичне минуле. Воно живе, на­гадуєнагадує про себе, іноді ностальгічно прокидається в підсвідомості пере­дусімпередусім середнього й старшого поколінь, а особливо в середовищі тих, кого тоталітарна система плекала, обдаровувала й стимулювала поса­дамипосадами, званнями, нагородами, персональними пенсіями<ref name="ji-magazine">[http://www.ji-magazine.lviv.ua/Promovy_laureativ_premii_Antonovychiv/Zhulynskyj.htm Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Микола Жулинський Морально-інтегруюча сила суспільства]</ref>...<br/>
|Коментар = З виступу після вручення премії Міжнародної фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів 1993 року
}}
{{Q|Цитата = Комуністична ідеологія витворила комплекс стереотипів та ідейно-світоглядних установок, які з дитинства врощувалися в свідомість, в емо­ційнуемоційну пам’ять багатьох поколінь. Тоталітарна система винищувала тих, хто мислив незалежно, нестандартно, хто виокремлювався з загальної маси – не хотів бути «коліщатком і гвинтиком» цієї всепожираючої ма­шинимашини, і цим самим духовно та морально ослаблювала народ. Нація втра­чалавтрачала еліту, нівелювалася в сірій масі одинаковостей особистість – визрівав конформіст, людина без внутрішнього спротиву, без віри на самореалізацію, без опори на національні базові цінності, а лише з єдиною світоглядною орієнтацією на марксистсько-ленінську ідеологію<ref name="ji-magazine"/>.
}}
{{Q|Цитата = Не може ди­намічнодинамічно розвиватися морально й духовно ослаблене суспільство без мо­ральногоморального ідеалу, який є ядром культури, не можуть активізуватися духов­нідуховні стимули культурної еволюції нації без опори на національну ідею як цілісну систему ціннісних орієнтацій і суспільства, і окремого індивіда<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = У цей період наростання соціальної напруги вкрай важливо звужу­ватизвужувати амплітуду полярних поглядів, настроїв, прогнозів щодо перспек­тивперспектив розвитку українського суспільства. Справді, нам бракує масштаб­нихмасштабних ідей і цінностей, які б могли інтегрувати бодай соціально-психо­логічнопсихологічно суспільство – наростаюча деморалізація свідомості перекриває шлях до політичної консолідації<ref name="ji-magazine"/>.
}}
{{Q|Цитата = Соціальна напруга – благодатний грунт для відрощення, оживлення тих стереотипів мислення і поведінки, тих ідеологем, які культивувалися комуністичною системою. Цим сьогодні й займають­сязаймаються носії збанкрутілої комуністичної ідеології в особі компартії і соціа­лістичноїсоціалістичної партії, витворюючи з минулої епохи, особливо періоду Бреж­нєваБрежнєва, новий міф, нову утопію з метою організації свідомості, переду­сімпередусім старшого покоління, в ім’я реставрації тоталітарної системи<ref name="ji-magazine"/>.
}}
{{Q|Цитата = Сьогодні національний організм потребує оновлення за допомогою «ідеї державного самоздійснення» (Олег Ольжич)<ref name="ji-magazine"/>.
}}
{{Q|Цитата = Очевидно, що без створення нових інституційних можливостей модернізації культури, без нових механізмів реагування на духовні за­питизапити сучасності важко здійснювати демократизацію суспільства, фор­муватиформувати новий духовний і політичний клімат у державі, будувати циві­лізованіцивілізовані форми суспільного життя. Перехід до відкритого суспільства неможливий без розв’язання проблеми власної – національної – іден­тичностіідентичності як кожного громадянина, так і суспільства в цілому<ref name="ji-magazine"/>.
}}
 
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
{{Лауреати премії Антоновичів}}
{{Поділитися}}