Короненко Світлана Анатоліївна: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Svitulja (обговорення | внесок)
→‎Про Світлану Короненко: доповнення, оформлення, вікіфікація
Svitulja (обговорення | внесок)
→‎Цитати: оформлення, доповнення
Рядок 10:
 
== Цитати ==
== Про Україну ==
{{Q|Я свято переконана: якби українці з такою ж самовідданістю і з таким натхненням, як вони знищують і дискредитують одне одного, боролися зі своїм ворогом, то не мали б ми ні російської інтервенції, ні безглуздих претензій від сусідніх держав — ще недавніх співв’язнів по соцтабору.<ref name="https://day.kyiv.ua">Чадюк М. Замовляння... від асиміляції / Марія Чадюк // День. — 2020. — 27 лютого.</ref>}}
 
{{Q|Держава багато робить для того, щоб українська книжка та й українська література почувалися в тісній резервації. Але є якась незбагненна сила, яка впевнено розсуває і розриває кордони резервації. І я не позбуваюся віри в те, що якщо нам пощастить на повен голос заявити про себе в цьому загалом байдужому до нас світі, то це ми зробимо саме культурою і літературним словом. Самі собою напрошуються тут крилаті слова Євгена Маланюка про те, що якщо в нації немає вождів, то ними стають поети.<ref name="https://day.kyiv.ua">Чадюк М. Замовляння... від асиміляції / Марія Чадюк // День. — 2020. — 27 лютого.</ref>}}
 
{{Q|саме ми самі можемо стати своїм найсильнішим і найвідданішим союзником. Поки що ми — наш найбільший ворог. Отож, треба перемогти себе. І це може стати початком наших наступних перемог. Тоді ми можемо повторити Симоненкове: «Одійдіть, Америки й Росії...»<ref name="https://day.kyiv.ua">Чадюк М. Замовляння... від асиміляції / Марія Чадюк // День. — 2020. — 27 лютого.</ref>}}
 
== Про власну творчість ==
{{Q|Вірші я писала ще зі школи, але нікому не показувала. Щось друкувала згодом у районній газеті, але, як кожен початківець, хотіла, аби їх прочитав справжній поет і дав професійну оцінку. Саме до Івана Драча я й підійшла зі жмутком власних віршів на котромусь із літературних вечорів. Подумала так: якщо він скаже, що це — не поезія, то більше ніколи в житті не писатиму. А він не тільки сказав, що мої вірші — це поезія, він написав ще й передмову, в якій порівняв мене з юним Артюром Рембо і з Василем Чумаком. Такою була моя перша публікація в «Літературній Україні», а оскільки тираж її був понад 80 000, то другого дня я, як кажуть, прокинулася знаменитою (лише у зрілому віці усвідомлюєш, яким щедрим був той аванс на все життя від Івана Драча).<ref name="https://day.kyiv.ua">Чадюк М. Замовляння... від асиміляції / Марія Чадюк // День. — 2020. — 27 лютого.</ref>}}
 
{{Q|Якось так зірки стають, якась сила над тобою ходить, яка дає тобі здатність писати або не дає. В юності поезія прийшла до мене неримованою, здебільшого білим віршем і верлібром (це було природно для мене, і навіть думки не виникало сісти й почати римувати). Рима здавалася мені явищем штучним, неприродним, який мовби гальмує природний потік енергетики вірша. Але 2016 року поезія несподівано повернулася до мене, і повернулася римованою та дуже ритмічною. Була якась неймовірна розкіш у тому, часом майже хуліганство і якийсь неймовірний кайф, — підбирати рими, «гратися» з ними, вишукуючи й поєднуючи найнесподіваніші з них. А далі більше — я почала писати вірші на одну чи на дві рими. Виходило дивно, незвично й дуже музично.<ref name="https://day.kyiv.ua">Чадюк М. Замовляння... від асиміляції / Марія Чадюк // День. — 2020. — 27 лютого.</ref>}}
 
{{Q|
 
 
== Поетичні рядки ==
{{АБВ}}
=== АД ===
{{Q
| Цитата =
Душа відбудеться вночі.
Ти станеш вклякло проти вікон,
О жінко з інею й біди,
Коли на душу ти розтанеш?
Пливеш над Містом і Дніпром –
З чиїх долонь, з чиїх печалей?
Мов дощик плаче і болить,
Мов дощик плаче й не зникає...}}
 
== Щ ==
{{Q
| Цитата =