Жорж Санд: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 69:
{{Q|Цитата = Хто намагався принизити й вколоти мене тим, що я, мовляв, не доросла до [[Філософія|філософії]], той приносив мені тільки задоволення{{sfn|Санд|2016|с=85}}.}}
{{Q|Цитата = В усі часи нелегко бути тим, хто прагнув новизни, тобто тим, хто за висловом античних ортодоксальних мислителів вірив у прогрес, бажав боротися з кривдою і помилками своєї доби{{sfn|Санд|2016|с=87}}.}}
{{Q|Цитата = [[Віра|Віру]] й світло правди філософи, історики і політичні діячі сіють жменями. Їх сіють також і ті, що помиляються. Бо помилки глибоких мислителів стають ще одним засобом просвіти для тих, які прямують шляхом пошуку та досягнення [[Істина|істини]]{{sfn|Санд|2016|с=87}}.}}
{{Q|Цитата = Майбутні покоління безперечно сміятимуться з нашого красномовства, вигадок, манер, банальностей. Поте вони не осудять нашого серйозного ставлення до боротьби — наявної в глибині наших творів, — яку ми вели, готуючи нові здобутки{{sfn|Санд|2016|с=88}}.}}
=== Навіщо приймати жінок до Французької академії? (1863) ===
{{Q|Цитата = Якби жінкам пощастило стати осторонь від гарячковості нашого часу й перетворитися на ангелів, то немає сумніву, що суспільство виграло б і зробилось би благороднішим і досконалішим{{sfn|Санд|2016|с=93}}.}}
{{Q|Цитата = Якщо думка відмовляється від боротьби, а дух забороняє свободу боротьби, то [[література]] щезає{{sfn|Санд|2016|с=96}}.}}
{{Q|Цитата = У наш час немає місця для жінок в Академії, Сенаті, правосудді та збройних силах. Кожен погодиться з думкою, що немає жодного академіка, який підтримав би те, що зветься прогресом. А цим власне академіки повинні би займатися{{sfn|Санд|2016|с=96}}.}}
{{Q|Цитата = Оскільки йдеться про те, що жінкам треба відновляти добрі традиції й чарівність французької чемності, духовну гармонію, високий інтелект і задушевні людські взаємини, то гляньмо чи Французькій академії слід надавати жінкам незаперечну моральну підтримку. Ну, як на мене, то запізно. І Академія неспроможна дати те, чого немає{{sfn|Санд|2016|с=96}}.}}
{{Q|Цитата = Коли [[поезія]] квола, то це означає, що на неї тиснуть впливи прози, а на груди лягають незрозумілі для її природи амбіції. Коли вона розквітає, то це означає, що вона почула подих незалежності й побачила читача — єдиного суддю, тремтіння життєдайної [[Свобода|свободи]]{{sfn|Санд|2016|с=97}}.}}
{{Q|Цитата = Інтелектуальне обдарування є певним спонтанним культурним спадком in sui generis, якого ніхто не може регламентувати. А традиції розбиваються, як скло там, де починається геній{{sfn|Санд|2016|с=97}}.}}
{{Q|Цитата = Хто хоче просвіщати або захоплювати народ, для того привілеї належати до вибраної асамблеї є тільки далеко другорядним стимулом. Лаври Парнасу відійшли у минуле. І ми перестали спілкуватися з богами Олімпу. Ми маємо справу з сучасниками, а визнані декретом таланти врешті-решт йдуть з народу й історії{{sfn|Санд|2016|с=98}}.}}
== Про Жорж Санд ==
| |||