Жорж Санд: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 62:
{{Q|Цитата = Хоча я не кваплюся тлумачити сучасну мораль, проте достеменно усвідомлюю, що неможливо навіть у художній літературі безкарно для себе торкатись тих питань, які належать усьому людству. З власного досвіду знаю, що недивними є шалена ображено чванлива честолюбність. хитрий неприхований ґандж, мовчазно підлий вчинок, який не визнає провини{{sfn|Санд|2016|с=33}}.}}
{{Q|Цитата = Я належу до тих людей, які вважають, що життя треба сприймати насамперед почуттями, а потім розумом. Може мій погляд помилковий, але він щирий{{sfn|Санд|2016|с=35}}.}}
=== Гамлет (стаття) (1845) ===
{{Q|Цитата = Ох! Гамлете, розкрий таємницю свого безмежного болю! Чому ми відчуваємо себе поруч із тобою, проймаємось трепетом, породженим відлунням твого потаємного стогону? Чи не тому, що твого батька вбито і ти не знаходиш сил для помсти? Ти трагічна, надзвичайно дивна доля людини, яку ми відтворюємо в уяві та яка нас не зворушувала б до глибини душі, якби ти не замкнувся у своїх спогадах, маячінні та обітниці{{sfn|Санд|2016|с=121}}.}}
{{Q|Цитата = Гамлете-датчанине, що нам сьогодні з того злочину, що колись скоїла якась королева? Що нам з убивства якогось колишнього короля і злоби божевільного принца? Крім цієї вигаданої трагедії нам відомі не одні криваві драми. Що за таємничу й вражаючу симпатію вселив у твою душу, немов прив'язавши її до себе, той поет, який створив тебе{{sfn|Санд|2016|с=121}}?}}
{{Q|Цитата = Ох, нещасний Гамлете, чому ми переймаємось твоїм нещастям? Чому воно полонить нас від початку до кінця? Тому що твоє нещастя — це наше спільне нещастя. І власне цей фактор робить твоє нещастя настільки людським і правдивим{{sfn|Санд|2016|с=124}}.}}
{{Q|Цитата = Ридай, Гамлете, ридай! У нашому світі хіба що ридати! І здригайся, бо ніщо так не жахає, як доля людини. Від колиски до гробу, від [[Адам|Адама]] до тебе. Гамлете, від твоїх до наших днів голос землі є безперервним риданням, що губиться у споконвічному спокої небес{{sfn|Санд|2016|с=1255}}.}}
=== Передмова до повного зібрання творів (1851) ===
Рядок 70 ⟶ 76:
{{Q|Цитата = В усі часи нелегко бути тим, хто прагнув новизни, тобто тим, хто за висловом античних ортодоксальних мислителів вірив у прогрес, бажав боротися з кривдою і помилками своєї доби{{sfn|Санд|2016|с=87}}.}}
{{Q|Цитата = [[Віра|Віру]] й світло правди філософи, історики і політичні діячі сіють жменями. Їх сіють також і ті, що помиляються. Бо помилки глибоких мислителів стають ще одним засобом просвіти для тих, які прямують шляхом пошуку та досягнення [[Істина|істини]]{{sfn|Санд|2016|с=87}}.}}
{{Q|Цитата = Майбутні покоління безперечно сміятимуться з нашого красномовства, вигадок, манер, банальностей.
=== Навіщо приймати жінок до Французької академії? (1863) ===
| |||