Стус Василь Семенович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 45:
== К ==
{{Q|Цитата = Конфіскували рукописи всіх моїх віршів, рукописні поетичні збірки «Зимові дерева» і «Веселий цвинтар», незакінчені повісті «Поїздка у Счастєвськ», «Щоденник Петра Шкоди», варіянти нарисів декількох інших оповідань і повістей. Серед сконфіскованих речей було близько двох десятків літературно-художніх статтей, присвячених творчості П. Тичини, В. Свідзінського, Г. Белля, Б. Брехта, Й. В. Ґете, Р. М. Рільке, Енценеберґа, П. Целяна, І. Базмана, Бобровського. Загалом мені забрали близько 500 оригінальних віршів, коло 10 друкованих аркушів прози, стільки ж публіцистики, близько 30 друкарських аркушів поетичних перекладів. Окрему велику книжку можна було б скласти з моїх літературно-художніх статтей. Практично це значить, що мені забрали все, що я написав протягом 15 років літературної діяльности<ref name="exlibris"/>.
|Коментар = про конфісковані під час обшуку літературні твори}}
* Кожен [[кат]] любить червоне вино, нагріте до 36 градусів.
* Кожна [[Муза]] має свій вік.
Рядок 86 ⟶ 88:
* Самовисочіння людини
— то єдиний спосіб збереження землі.
{{Q|Цитата = Спроба щоденника в цих умовах – спроба відчайдушна: таких умов, як тут, люди не пам'ятають ні з Мордовії, ні на чорних зонах, ні з Сосновки. Одне слово, режим, запропонований у Кучино, сягає поліцейського апогею. Будь-яка апеляція до верховної влади залишається без відповіді, або – найчастіше – загрожує кара. ... Москва дала тутешній владі всі повноваження, і хто зберігає ілюзію, що якийсь же закон має регулювати наші стосунки з адміністрацією – дуже помиляється. Закон повного беззаконня – ось єдиний регулятор наших т. зв. взаємин. Ніде в таборі не боронили роздягатися до пояса під час прогулянки, – тут боронять і карають, коли хто хоче впіймати кришечку сонця. Обшуки провадяться надзвичайно свавільно: все, що хочуть, відбирають, навіть без акту і без повідомлення. Ми втратили всяке право належати собі, не кажучи про те, щоб мати свої книги, зошити, записи. Кажуть, коли Господь хоче когось покарати, Він відбирає розум. Так довго тривати не може – такий тиск можливий перед загибеллю. Не знаю, коли прийде загибель для них, але я особисто чуюся смертником<ref name="exlibris"/>.
|Коментар = з «табірних записок» під час другого ув'язнення}}
{{Q
| Цитата = Світ у мені. У світі я.<br/>І сльози радості прозорі,<br/>як небеса, як ти, моя<br/>поснула земле, як дорога,<br/>що викреслилась посеред,<br/>щоб од людини і од Бога<br/>я міг почути голос Вед<ref name="ji-magazine"/>.<br/>
Рядок 140 ⟶ 144:
* Якщо болить [[серце]] — тобі, друже, поталанило.
{{Q|Цитата = Я не націоналіст. Навпаки, я вважав за потрібне робити так, аби серед певної частини українців розвіяти дурман самозакоханости, антисемітизму, загумінкової обмежености. Так само за потрібне я вважав робити так, щоб серед певної частини росіян, євреїв і т.д. розвіяти дурман неповаги до української мови, культури, історії, неповаги до праці селянина, що гречно причащає усіх нас хлібом і сіллю від своїх мозолів.{{sfn|Палімпсест|2003|с=18}}|Автор = лист до першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста, 1972}}
{{Q|Цитата = Я обвинувачую КДБ як організацію відверто шовіністичну й антиукраїнську, тому, що вона зробила мій народ і без'язиким і безголосим. Судові процеси 1972-73 років на Україні – це суди над людською думкою... над проявами синівської любови до свого народу<ref name="exlibris"/>.
|Коментар = зі статті «Я обвинувачую», 1975}}
== Про Стуса ==
| |||