Денисенко Лариса Володимирівна: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
м дoдана Категорія:Жінки з допомогою HotCat |
доповнення |
||
Рядок 8:
| commons = }}
'''Лари́са Володи́мирівна Денисе́нко''' (нар. 17 червня 1973, [[Київ]]) — українська письменниця, адвокат, правозахисниця, телеведуча, радіоведуча, членкиня [[w:Український ПЕН|Українського ПЕН]].
== Цитати ==
Рядок 20:
{{Q|Цитата = Дослідницька праця для письменника дуже корисна, але не завжди є можливість виконати її в повному обсязі. Працювати в архіві — це як на шахті, коли ти добуваєш те ж саме вугілля і прокладаєш нові підземні шляхи. Мені зазвичай для цього елементарно бракує часу. Тоді як, я знаю, мої європейські колеги можуть, скажімо, об'їздити всю Європу, щоб побувати, приміром, в усіх костелах і подивитися на старі оргáни. Заздрю ще й тому, що в них відкриті й комфортні архіви.{{sfn|RECвізити1|2015|с=131}}.}}
{{Q|Цитата = Дуже часто текст починається з героя або героїні. Іноді я чітко бачу початок історії. Можу навіть відчувати, чим вона має закінчитись, але під час написання кінцівка може змінитися. Часом бачу всю картину з багатьма персонажами у форматі 3D, а інколи першою приходить ідея, під час розвитку якої народжуються герої і ситуації{{sfn|RECвізити1|2015|с=129}}.}}
== Л ==
{{Q|Цитата = Люди чомусь досі думають, що [[фемінізм]] — це про піднесення сумок, дарування квітів і притримування дверей, а не про рівні зарплати, відповідальність в родині, відповідальність перед собою. [...]<br/>Такі стереотипи я називаю «ксенофобозавр». У комусь залишився тільки хвостик. У комусь застряг кігтик. А хтось має цілого ксенофобозавра в собі та пихкає ксенофобним вогнем. Людина може сама собі цього навіть не визнавати<ref>[https://officiel-online.com/lichnosti/stati/feminism-in-ukraine/ 6 українських дівчат говорять про фемінізм]</ref>.}}
== М ==
{{Q|Цитата = Мене захоплює щирість і відкритість українців. Але разом з тим мені не подобається ставлення українців до українців. У нас дуже легко стати героєм, але цей герой в очах людей може тривати півдня. Потім тебе можуть скинути з п'єдесталу і закидати камінням. Українці легко захоплюються, але так само легко зраджують. Може, й герої у нас такі. А ось, скажімо, британці, як мені здається, більше довіряють своєму смаку, толерантніше ставляться до диваків та інакшості в людях і відповідальніше підходять до свого вибору. Українці можуть зробити вибір, але потім — дуже легко віддати його на поталу{{sfn|RECвізити1|2015|с=124}}.}}
{{Q|Цитата = Мовчання часто є ознакою [[Апатія|байдужості]], колоніальності, самозахисту, [[Страх|страхів]]<ref name="RS">[https://www.radiosvoboda.org/a/30917755.html?fbclid=IwAR0Ss15xf2gluio9z6Wbj35wYkDTSP1o8Qb3wnymoLDixuH12xwp7CB3YpU «Слово має ціну. Його бояться. Воно рятує життя нації» – письменниця Лариса Денисенко]</ref>.}}
{{Q|Цитата = Мода допомагала жінці бути такою, як вона хоче. Хоча і не без того, щоби щось диктувати. В зміні жіночого костюму можна прочитати чимало цікавих речей про зміну жіночих соціальних ролей.}}
{{Q|Цитата = Можливо, я дивлюся на писання трохи фаталістично: те, що тобі дане долею, Богом, природою, батьками, досвідом, ти або реалізуєш, або ні. Якщо ти щось не зробив, це збіг обставин, твоя провина, це може бути критично для тебе, але не для інших людей. Бо те, що впливає на долі інших людей, ти маєш втілювати в життя обов'язково{{sfn|RECвізити1|2015|с=134}}.}}
{{Q|Цитата = Можливо, якби я не сприймала творчість так емоційно, якби могла дивитится на писання як на заповнення певних схем, тоді б воно мене відволікало, як вправи у спортзалі. Але я не сприймаю літературу, як роботу за верстатом на заводі. Я не встаю зранку і не пишу дві години{{sfn|RECвізити1|2015|с=134}}.}}
| |||