Стус Василь Семенович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 40:
== З ==
{{Q|Цитата = З молодших сучасників найбільше ціную [[Голобородько Василь Іванович|В. Голобородька]]. Потім – [[Вінграновський Микола Степанович|Вінграновського]]. І, звичайно, Л. Кисельова. Ненавиджу слово «поезія». Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише вірші. Деякі з них – як на мене – путящі.<br/>І думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любови, долає природне почуття зненависти, звільнюється од неї, як од скверни<ref name="exlibris_VS"/>.
|Коментар = «Двоє слів читачеві», 1969}}
* [[Земля]] схожа на голову,
: Тільки в ній більше цвинтарів.
Рядок 75 ⟶ 77:
| Автор = «Двоє слів читачеві», 1969}}
{{Q|Післяармійський час був уже часом поезії. Це була епоха Пастернака і – необачно велика любов до нього. Нині найбільше люблю Ґете, Свідзінського, Рільке. Славні італійці (те, що знаю). Особливо – Унґареті, Квазімодо. Ще люблю «густу» прозу – Толстого, Гемінґвея, Стефаника, Пруста, Камю. Вабить – і дуже – Фолкнер<ref name="exlibris_VS"/>.
|Коментар = «Двоє слів читачеві», 1969}}
{{Q|Цитата = Поет – це людина. Насамперед. А людина – це, насамперед, добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а – робив би коло землі<ref name="exlibris_VS"/>.
|Коментар = «Двоє слів читачеві», 1969}}
* Переставши бути собою, поет втрачає і себе самого.
| |||