Горська Алла Олександрівна: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
#SheSaid
 
#SheSaid доповнення
Рядок 14:
{{Q|Цитата = Він [Віктор Зарецький] сам справжній донбасець, бо його родина переїхала в середині 20-х років на Донбас, щоб вижити. І Горська теж на Донбас подалася. По одній з робіт шахтарського циклу після зміни 59-го року її прийняли вже членкинею спілки художників. До речі, це тоді був досить серйозний крок. Члени спілки художників могли отримувати робочі замовлення. Вони навіть могли голландські фарби купувати на Костельній у спеціальній фондівській крамниці. У них і інші були пільги<ref name="wisecow"/>.
|Автор = Олесь Зарецький, син і біограф Алли Горської}}
{{Q|Цитата = Вона була людина, яка не могла кривити душею. Той, хто з нею спілкувався мимоволі відчував цей потік якихось світлих струменів. Я теж це не раз відчував, бо мені з нею доводилось не раз зустрічатися, входити в персональні балачки. [...] Ці бесіди, не знаю, як для неї вони були, а для мене це було тим, що я наповнювався якимось світлим духом і внутрішнім спокоєм, який дає впевненість у житті в тому дуже збаламошеному і такому складному світі<ref name="radiosvoboda">[https://www.radiosvoboda.org/a/937498.html “Країна Інкогніта”: Алла Горська.]</ref>.
|Автор = [[Шевчук Валерій Олександрович|Валерій Шевчук]]}}
{{Q|Цитата = Вона виросла як ленінградка. В такій російськомовній українській родині й українською мовою не володіла. І коли вона почала вчитися в художній школі, то її [мову] й не вчили<ref name="wisecow"/>.
|Автор = Олесь Зарецький, син і біограф Алли Горської}}
{{Q|Цитата = Для мене ця людина належала до так званих світлоносців. Вона справді випромінювала із себе світло якоїсь духовної чистоти.<br/>Вихована цілком в російській родині, чи навіть можна сказати в російськомовній родині, вона раптом відкрила для себе Україну, українську мову, український всесвіт із якоюсь величезною захопленою відданістю неофіта вона все це пристрасно полюбила<ref name="radiosvoboda"/>.
|Автор = Валерій Шевчук}}
{{Q|Цитата = І ось згодом Зарецький подався на село Горностайпіль Чорнобильського району, до свого приятеля, туди ж поїхала й Алла. Сталася суттєва зміна її світогляду – вона відійшла від соцреалізму, як за українською тематикою, так і формально. Звісно, що змінилися і роботи Алли Горської. Ці роботи вже не приймали на виставки. На мою думку, переломним моментом у її біографії було те, що тоді вона потрапила в товариство видатних українських діячів із аурою, із силою впливу: [[Симоненко Василь Андрійович|Симоненком]], [[Сверстюк Євген Олександрович|Сверстюком]], [[Костенко Ліна Василівна|Ліною Костенко]], Лесем Танюком. Це товариство було ширше. Вона ніби двома кроками ступила: і в суто мистецькому плані, і потрапивши в це товариство. Цей 62-й рік був переломним не лише для неї, а й для багатьох<ref name="wisecow"/>.
|Автор = Олесь Зарецький, син і біограф Алли Горської}}
{{Q|Цитата = ЇЇ живописні роботи більше в каноні соцреалізму. Мені особисто здається, що монументальна творчість була для неї способом експерименту. Бо в царині живопису, графіки, академічної скульптури не можна бути нікуди дітись. А монументальне мистецтво… По-перше, воно тоді, тобто починаючи з 1955-го року, вважалося сучасним. По-друге, художники могли вдаватися до узагальнення. Оскільки матеріали, з якими працювали художники, були твердими, створити натуралістичну форму було дуже важко. Те, що обов'язково заборонили би в живописі чи графіці, пропускалося в монументальному мистцетві<ref name="wisecow"/>.
|Автор = Євгенія Моляр}}
{{Q|Цитата = Образ Алли незмінно пов’язаний в моїй свідомості з двома враженнями-символами. Перше, це ореол світлий, жмут повітря. Заходячи у приміщення, де була Алла, я відразу, ще не бачачи, відчувала, що вона тут. Спершу якесь знайоме сяйво, чи то від білого волосся, чи від променистої усмішки, потім вона сама.<br/>Друге символічне уявлення – калина. Червоний кетяг у її руках, як щось неодмінне, самозрозуміле, як норма. Недаремно несла за труною [[Симоненко Василь Андрійович|Василя Симоненка]] оповитий китайкою жмут калини. Недаремно на його портері Алиної роботи збризки калини, як її авторський підпис. Недаремно у присвяченому Алі вірші [[Стус Василь Семенович|Стусу]] «Червона тінь калини». Ще одне незмінне відчуття – надійності. Відчуття міцного плеча, на яке можна спертися, незрадної руки, яка завжди підтримає<ref name="radiosvoboda"/>.
|Автор = [[Коцюбинська Михайлина Хомівна|Михайлина Коцюбинська]]}}
{{Q|Цитата = Це був макет у натуральну величину. Скло фарбоване, рамки чорні дерев'яні, на них мотузки просякнуті смолою. Його дивився секретар з ідеології, Бойченко. І треба думати, що Бойченко наказав ректорату університету, щоб поки що лишили макет, «відсунули» роботу над ним, а ми, мовляв, потім зберемо комісію, порадимося і переробимо. А тодішній ректор Швець кинувся виконувати занадто швидко. Вони його [макет] почали посувати, накрили рядном, почали гвіздками бити в ці рейки, він зламався і посипався. Тобто макет було знищено занадто швидкими працівниками за туманною вказівкою партійного керівництва. Але з того часу Горською зацікавились<ref name="wisecow"/>.
|Коментар = про знищення макету вітража «Шевченко. Мати» у вестибюлі Київського університету
|Автор = Олесь Зарецький, син і біограф Алли Горської}}
{{Q|Цитата = Чому ми позабували багатьох, що відійшли, а Горської не можемо забути? Передусім в просторі великого часу вона далі стоїть поряд і далі бере на плечі обов’язок громадський. Ті, що були захисниками, залишаються захисниками честі і правди. Трагічна смерть тільки підкреслила її ім’я.<br/>Звичайно, енергія обірваного життя і потім живе, тривожить, непокоїть. Отже, духовна енергія Алли Горської залишається на полі життєвої боротьби<ref name="radiosvoboda"/>.
|Автор = [[Сверстюк Євген Олександрович|Євген Сверстюк]]}}
 
== Примітки ==