Крушельницька Соломія Амвросіївна: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 15:
| Оригінал =
| Автор = }}
* {{Q
| Цитата = Любов до рідної країни — се перший найкращий крок до широкої вселюдської гуманності, пошана до людей, се вияв самоповаги й бажання собі й іншим волі та незалежності.
| Коментар =
}}
* {{Q
| Цитата = Любов до рідної країни — се перший найкращий крок до широкої вселюдської гуманності, пошана до людей, се вияв самоповаги й бажання собі й іншим волі та незалежності.
| Коментар =
}}
* {{Q
| Цитата = Любов до рідної країни — се перший найкращий крок до широкої вселюдської гуманності, пошана до людей, се вияв самоповаги й бажання собі й іншим волі та незалежності.
| Коментар =
}}
==Про неї==
Рядок 34 ⟶ 45:
| Оригінал =
| Автор = Хома Водяний}}
* {{Q
| Цитата = Ледь не 80-річну, її змусили співати для отримання звання професора, яке прийшло майже в день смерті… Соломія Крушельницька, колишня велична красуня з королівською поставою, вийшла на сцену не такою, якою її звикли бачити на портретах. Згорблена літня дама, спираючись на палицю, почала співати. Це був чудовий голос, тільки в кінцях фраз інколи зривався, не вистачало віддиху. На «біс» вона сама сіла до фортепіано (була доброю піаністкою) і, як у старі часи, акомпануючи собі, співала українські пісні та романси. А
потім встала і з уст її злетіло, як подих, «Гей, лети, павутиння» – ніжний політний солоспів Дениса Січинського про осінь життя<ref>Павлишин С. Останній концерт… Спогади очевидця / С. Павлишин // Соломія Крушельницька. Шляхами тріумфів: статті та матеріали. / Упор. П. Медведик та ін. – Тернопіль: Джура, 2008. – С. 285 – , с. 285</ref>
| Коментар = про останній концерт С.Крушельницької, який відбувся у 1949 р.
| Оригінал =
| Автор = Стефанія Павлишин}}
== Виноски ==
{{reflist|3}}
{{Поділитися}}
{{DEFAULTSORT:Соломія Крушельницька}}
== Зовнішні посилання ==
[[Категорія:Автори-К]]
[[Категорія:Жінки]]
| |||