Ернест Хемінгуей: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
доповнення
Рядок 54:
{{Q|Цитата = Можливо, війни тепер не завершуються перемогами. Можливо, вони тривають безконечно. Можливо, це нова Столітня війна<ref name="gemingvey"/>.}}
{{Q|Цитата = Старіє тіло. Інколи я боюся зламати собі пальця, немов шматочок крейди. А от дух не старіє і не надто мудрішає<ref name="gemingvey"/>.}}
 
=== З роману «Старий і море» (1952) ===
{{Q|Цитата = Людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а здолати не можна<ref name="staryy">[https://starylev.com.ua/club/article/staryy-i-more-prosto-potribno-ity-za-svoyeyu-metoyu “Старий і море”. Просто потрібно іти за своєю метою]</ref>.}}
{{Q|Цитата = Людина — доволі нікчемна істота проти дужих птахів та звірів. Я таки справді радніш волів би бути отим рибиськом, що пливе десь там у темряві моря<ref name="staryy"/>.}}
{{Q|Цитата = Добре, що нам не доводиться полювати на зорі. А що, б коли людині доводилось щодня вбивати місяць. І місяць тікав би від неї. Або коли б вона мусила щодня гнатися а сонцем, щоб убити його. Все-таки добре, що нам не треба вбити сонце, місяць чи зорі. Досить і того, що ми живемо біля моря й убиваємо своїх щирих братів<ref name="staryy"/>.}}
{{Q|Цитата = Те, що він доводив це вже тисячу разів, нічого не важило. Тепер треба було доводити знову. І так щоразу — все наново; отож, роблячи своє діло, старий ніколи не оглядався на минуле<ref name="staryy"/>.}}
{{Q|Цитата = Старий поглянув на безмежний простір моря й збагнув, який він тепер самотній. Проте побачив він і райдужні відсвіти в темній товщі води, й туго напнуту жилку, що зникала в глибині, й дивне коливання тихої морської гладіні. Тепер і над морем скупчувались хмари, віщуючи пасат, а глянувши вперед, старий побачив табун диких качок, що летіли над водою, чітко вирізняючись на тлі неба,— на якийсь час їх обриси неначе затуманювались, тоді знов ставали чіткі,— і він зрозумів, що людина в морі ніколи не буває самотня<ref name="staryy"/>.}}
 
=== З Нобелівської промови (1954) ===