Луцишина Оксана Петрівна: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
#SheSaid доповнення
м вікіфікація
Рядок 9:
 
== Цитати ==
{{Q|Цитата = [[Ассія Джебар|Джебар]], яка пише французькою (мовою колонізатора), і Забужко, яка теж живе в колоніальній ситуації, але пише українською (мовою поневоленого чи радше мовою звільненого). Якщо такі мовні вибори читати прямолінійно, то виходять висновки на зразок «писати треба рідною мовою». Але Джебар пише після того, як [[Алжир]] здобуває незалежність. В той час як наші колоніальні стосунки з Росією розвивалися за іншим сценарієм. За сценарієм, як сказав [[Грабович Григорій Юлійович|Джорж Грабович]], «сусідського колоніалізму». Жодних тобі мовних трофеїв, тільки постійна анексія територій, постійне захоплення і заковтування. Все-таки між Алжиром і Францією є море. Тоді я зрозуміла, що у нас інші моделі постколоніального життя, але про це треба говорити і треба бачити їх постколоніальними – бодай аби пояснити світові, що ж таке [[Росія]]<ref name="lb.ua"/>.}}
{{Q|Цитата = Є момент, коли без середовища просто не будеш рухатися далі. Тому що все відбувається на перетинах людей, доль, платформ – естетичних, етичних, інтелектуальних. У Маріанни Кіяновської є стаття про знаки поколінь. Вона згадує соціолога Ренделла Коллінза. Він доводить, що жоден великий твір не виник у вакуумі, що люди завжди, що називається, щільно тусувалися одні з одними. Без цього обміну нічого не народжується<ref name="lb.ua">[https://lb.ua/culture/2020/10/16/468201_oksana_lutsishina_pismenniki.html Оксана Луцишина: «Письменники повинні жити довго»]</ref>.}}
{{Q|Цитата = Мої викладачки на жіночих студіях казали: феміністська теорія – це те, що принесе загоєння. Письмо і феміністські теорії й були для мене в першій книжці способом вигоїти рани, були екстреною допомогою. Про власні тілесні досвіди я змогла написати тільки тоді, коли я пережила певну кількість академічних і неакадемічних годин, в читанні та обговоренні теорії. Без цього це був би мій німий тілесний досвід<ref name="lb.ua"/>.}}