П'єр-Жан Беранже: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація |
доповнення |
||
Рядок 18:
== Про Беранже ==
{{Q|Цитата = Беранже мав блискучий розум. [...] І, до того ж, він народився співцем. І коли його творча сила вибухала тонким солов'їним співом чи могутнім орлиним криком, він любив змінювати тон і перейти на спів дрозда — цього чудового музиканта, що виводить в надвечірньому селі свій глузливий спів, схожий радше на водевіль, ніж на романс{{sfn|Санд|2016|с=163}}.
|Автор = [[Жорж Санд]]}}
{{Q|Цитата = Беранже мав у собі, як більшість оригінальних особистостей, дві натури, породжені одна одною, але часто-густо суперечливі та супротивні. Мав у собі непохитного, ніжного й запального поета, що невідривно вірить у власні сили і сміється тільки з усього злого. Його іронія, нищівно-глузлива муза були виявом зневаги, криком помсти історика й патріота. Мав ще у собі дженджика, представника світських салонів. Бо попри відлюдькуватість, почувався передусім салонним гостем. Сіроми не поважав{{sfn|Санд|2016|с=163}}.
|Автор = Жорж Санд}}
* Мій бог — це бог Сократа, Франкліна, Вольтера і Беранже. Моя віра — це «Віра савойського вікарія» і безсмертні принципи вісімдесят дев'ятого року!
: <small>''(Флобер, Гюстав. Пані Боварі / Пер. [[Лукаш Микола Олексійович|Миколи Лукаша]] // Твори: В 2-х т. Т. 1. — С. 85)''</small>
{{Q|Цитата = Немає сумніву, що Беранже бачив прекрасне як великий митець. Природу він теж сприймав як великий майстер. Низка художніх рис, характерних для його творів з властивою їм описовістю, широтою й простотою (зокрема, в його двовіршах з притаманною їм дивовижно об'ємною лаконічністю) засвідчують, що цей широкий проникливий ум вряди-годи цілком віддавався мріям і спостереженням{{sfn|Санд|2016|с=169}}.
|Автор = Жорж Санд}}
{{Q|Цитата = [[Поезія]] — його провідна, зрадлива владарка — не давала йому спокою, і він ніколи не насолоджувався слабостями, до яких докотився. «— Чи ви можете зрозуміти, — спитав мене він під час одної глузливої розмови, — страждання митця, який відчуває постійну потребу творити але не задовольняється жодним твором?»{{sfn|Санд|2016|с=168}}
|Автор = Жорж Санд}}
{{Q|Цитата = У своїй творчості Беранже возвеличував народ, таврував підлабузництво, оплакував злидні. Запалив і підтримував вогонь національної гордості. Він кричав криком страждань і обурення. Беранже розвінчував безсоромність морального падіння і періщив її до крові. У цьому суть його творчості, щоденного життя та слави. Усе решта — ніщо або малозначне.{{sfn|Санд|2016|с=166}}.
|Автор = Жорж Санд}}
== Примітки ==
{{reflist|2}}
== Джерела ==
Рядок 25 ⟶ 38:
* ''Флобер, Гюстав''. Твори: В 2-х т. Т. 1. Пані Боварі; Саламбо: Романи / Пер. з французької Миколи Лукаша та Дмитра Паламарчука. Передм. Т. Якимович. Прим. Б. Буніча-Ремізова. — К.: Дніпро, 1987. — 587 с.
{{Поділитися}}
{{DEFAULTSORT:Беранже}}
| |||