Довженко Олександр Петрович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 13:
* Вiйну називають [[мистецтво]]м. Вона таке ж мистецтво, як шизофренія або чума.
* Всяка вiйна безнравственна в своїй внутрiшнiй основi. Тому i зображати її в книгах як благородство i красу людських вчинкiв — злочинство й глупота. [[Війна]] — дурна.
** Велика і надзвичайна тема - українська жінка і війна. Хто виніс і винесес на своїх плечах найбільше лиха. жорстокості, ганьби, насильства? Українська мати, сестра, жінка, улюблена. (Щоденник 1941-1956 р.)
** Війна стала великою, як життя, як смерть. Воює все людство. Ніби земна куля влетіла в якусь криваву божевільну туманність. Війна стала життям людства. І тема війни, одже, на довгі роки буде основною темою мистецтва. (Щоденник 15.03.1942р. - Ворошиловград, вагон)
Рядок 20 ⟶ 22:
{{Q|Цитата = Досі не можу дивитися на похорони. Проте вони з’являються у всіх моїх сценаріях та фільмах, бо питання життя і смерті вплинуло на мою свідомість, коли я ще був дитиною, і залишило слід на всіх моїх роботах{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=}}.}}
* [[Дурень]] — не обов'язково Іванушка-дурачок. Дурень нині часом закінчує два факультети, займає високі посади, має ордени, партстаж. Він часом здається зовні ніби звичайною людиною.
** Дійсність стала багато страшнішою за всяку, навіть позбавлену смаку, уяву. І її так і треба показати. Душа людська міряється повною мірою, та такою, про яку навіть і не підозрював світ. Книги і фільми про нашу правду, про наш народ мусять тріщати од жаху, страждань, гніву і нечуваної сили людського духу. (Щоденник, 15.03.1942р. - Ворошиловград)
== Ж ==
Рядок 35 ⟶ 38:
* Коли [[пристрасть|пристрастей]] немає, немає мистецтва…
* Краще загинути в бою, ніж конати в животінні другорядного пасинка історії.
** Краще вмерти - загинути героєм, ніж жити рабом. (Щоденник 30.03.1942 - Воронеж)
== Л ==
Рядок 62 ⟶ 65:
* Нацiональний епос — втiлення iсторичної пам'ятi народу.
* Не пролив ти [[кров]]і ворога в грізну лиху годину, проллєш батькову і братову проллєш!
** Найдися, письменнику, рівний талантом красоті материної душі, і напиши для всіх грядущих літ оцей кришталевий прояв материнської душі. генія української матері. (Щоденник, 01.04.1942)
** Народ не хотітиме чтива про війну побутово - описового. Народу треба його зсередини, в його стражданнях, в його сумнівах, в його боротьбі, оновленні, і показати йому шлях і перспективи. Народ треба возвеличити, й заспокоїти, і виховувати в добрі, бо зла випало на його долю стільки на одне покоління, що вистачило б і на десять колін. (Щоденник, 02.04.1942р.)
Рядок 94 ⟶ 99:
{{Q|Цитата = Тяжко і тоскно. І не тому тяжко, що пропало марно більше року роботи, і не тому, що возрадуються вразі і дрібні чиновники перелякаються мене і стануть зневажати. Мені важко од свідомості, що «Україна в огні» — це [[правда]]. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=225}}|
Коментар = 26 листопада 1943 року.}}
** Така наша доля нещаслива, така нещаслива земля наша. Плаче дівчина, плаче сестра, плаче дружина, плачуть діти. (Щоденник 6.03.1942р.)
== У ==
|