Довженко Олександр Петрович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 13:
* Вiйну називають [[мистецтво]]м. Вона таке ж мистецтво, як шизофренія або чума.
* Всяка вiйна безнравственна в своїй внутрiшнiй основi. Тому i зображати її в книгах як благородство i красу людських вчинкiв — злочинство й глупота. [[Війна]] — дурна.
** Велика і надзвичайна тема - українська жінка і війна. Хто виніс і винесес на своїх плечах найбільше лиха. жорстокості, ганьби, насильства? Українська мати, сестра, жінка, улюблена. (Щоденник 1941-1956 р.)
** Війна стала великою, як життя, як смерть. Воює все людство. Ніби земна куля влетіла в якусь криваву божевільну туманність. Війна стала життям людства. І тема війни, одже, на довгі роки буде основною темою мистецтва. (Щоденник 15.03.1942р. - Ворошиловград, вагон)
 
 
Рядок 20 ⟶ 22:
{{Q|Цитата = До­сі не мо­жу ди­ви­ти­ся на по­хо­ро­ни. Про­те во­ни з’яв­ля­ють­ся у всіх мо­їх сце­на­ріях та філь­мах, бо пи­тан­ня жит­тя і смер­ті впли­ну­ло на мою сві­до­мість, ко­ли я ще був ди­ти­ною, і за­ли­ши­ло слід на всіх мо­їх ро­бо­тах{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=}}.}}
* [[Дурень]] — не обов'язково Іванушка-дурачок. Дурень нині часом закінчує два факультети, займає високі посади, має ордени, партстаж. Він часом здається зовні ніби звичайною людиною.
** Дійсність стала багато страшнішою за всяку, навіть позбавлену смаку, уяву. І її так і треба показати. Душа людська міряється повною мірою, та такою, про яку навіть і не підозрював світ. Книги і фільми про нашу правду, про наш народ мусять тріщати од жаху, страждань, гніву і нечуваної сили людського духу. (Щоденник, 15.03.1942р. - Ворошиловград)
 
== Ж ==
Рядок 35 ⟶ 38:
* Коли [[пристрасть|пристрастей]] немає, немає мистецтва…
* Краще загинути в бою, ніж конати в животінні другорядного пасинка історії.
** Краще вмерти - загинути героєм, ніж жити рабом. (Щоденник 30.03.1942 - Воронеж)
 
 
== Л ==
Рядок 62 ⟶ 65:
* Нацiональний епос — втiлення iсторичної пам'ятi народу.
* Не пролив ти [[кров]]і ворога в грізну лиху годину, проллєш батькову і братову проллєш!
** Найдися, письменнику, рівний талантом красоті материної душі, і напиши для всіх грядущих літ оцей кришталевий прояв материнської душі. генія української матері. (Щоденник, 01.04.1942)
** Народ не хотітиме чтива про війну побутово - описового. Народу треба його зсередини, в його стражданнях, в його сумнівах, в його боротьбі, оновленні, і показати йому шлях і перспективи. Народ треба возвеличити, й заспокоїти, і виховувати в добрі, бо зла випало на його долю стільки на одне покоління, що вистачило б і на десять колін. (Щоденник, 02.04.1942р.)
 
 
Рядок 94 ⟶ 99:
{{Q|Цитата = Тяжко і тоскно. І не тому тяжко, що пропало марно більше року роботи, і не тому, що возрадуються вразі і дрібні чиновники перелякаються мене і стануть зневажати. Мені важко од свідомості, що «Україна в огні» — це [[правда]]. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=225}}|
Коментар = 26 листопада 1943 року.}}
** Така наша доля нещаслива, така нещаслива земля наша. Плаче дівчина, плаче сестра, плаче дружина, плачуть діти. (Щоденник 6.03.1942р.)
 
 
== У ==