Міхаель Стріхарж: відмінності між версіями

оформлення приміток
(повторювані примітки можна не наводити повністю щоразу)
(оформлення приміток)
{{Q|Я оптиміст! Тому знаю: гірше таки буде!<ref name="lutsk.ua"/>}}
 
{{Q|Дружина мого сина Філіпа Катаріна походить зі старовинної гамбурзької родини Бартольді, який був хресним батьком славетного композитора [[Фелікс Мендельсон|Фелікса Мендельсона]]. Оскільки похресників колись нарікали прізвищем хресного батька, то нащадки писалися Мендельсон-Бартольді. Щодо [[Дональд Трамп|Трампа]]. Джаред Кушнер (зять президента США Дональда Трампа, чоловік його доньки Іванки) є племінником моєї дружини. Джаред має українське коріння. Його родина по маминій лінії — з Тернопільщини. А батьки моєї дружини походять зі Львова. Багато моїх приятелів на Заході — колишні львів’яни.<ref>Шурин В. [https://wz.lviv.ua/interview/373006-pro-odruzhennia-z-inozemkoiu-znaly-lyshe-batky-diznalysia-b-u-konservatorii-ne-otrymav-by-dyploma «Про одруження з іноземкою знали лише батьки. Дізналися б у консерваторії — не отримав би диплома»] / Валентина Шурин // Високий Замок. — 2018. — 24 червня.[https://wz.lviv.ua/interview/373006-pro-odruzhennia-z-inozemkoiu-znaly-lyshe-batky-diznalysia-b-u-konservatorii-ne-otrymav-by-dyploma]</ref>}}
 
{{Q|Європейці сприймають класичну музику дещо по-іншому, ніж це на ваших теренах. Тут класична музика, можна сказати, є частиною музики народної. Наприклад, популярні танці, присутні в класичній бароковій музиці, зокрема менуети, гавоти, пасакалії, джиги — усе це колись було мистецтвом простого люду. Для Західної Європи класична музика має значення навіть більше, ніж для Східної.<ref name="tyzhden.ua">Трегуб Г. [https://m.tyzhden.ua/publication/234843 Міхаель Стріхарж: «Поки що українські оперні театри є музеями, де на сцені вистави, яким по тридцять і більше років»] / Ганна Трегуб // Тиждень. — 2019. — 15 вересня.[https://m.tyzhden.ua/publication/234843]</ref>}}
 
{{Q|На Заході словосполучення «класична музика» практично не вживається. Там говорять про музику, музичне мистецтво загалом. З погляду культури різних типів, то щось культивується більше на Заході, а щось — в Україні. У вас досі дуже розвинена народна творчість, зокрема хоровий спів. У Європі цього дуже й дуже мало.<ref name="tyzhden.ua">Трегуб Г. Міхаель Стріхарж: «Поки що українські оперні театри є музеями, де на сцені вистави, яким по тридцять і більше років» / Ганна Трегуб // Тиждень. — 2019. — 15 вересня.[https://m.tyzhden.ua/publication/234843]</ref>}}
 
=== Про Німеччину ===
{{Q|[[Німеччина]] — це такий собі своєрідний музичний центр світу, чи не найбільший у музичному розрізі регіон світу. Інші країни Європи не є музично настільки потужними. У Німеччині найбільше професійних симфонічних оркестрів (у жодній іншій країні стільки немає). Також тут чимало оперних театрів. Вони визначні не через чудову архітектуру будівель й приміщень, у яких працюють, а завдяки своїй суті, репертуару та рівню виконання. Німецька музична культура — явище вельми прогресивне, та й завжди таким було. Вона випереджала інші.<ref name="tyzhden.ua">Трегуб Г. Міхаель Стріхарж: «Поки що українські оперні театри є музеями, де на сцені вистави, яким по тридцять і більше років» / Ганна Трегуб // Тиждень. — 2019. — 15 вересня.[https://m.tyzhden.ua/publication/234843]</ref>}}
 
{{Q|Класична музика, звичайно, елітарна музика. Нею цікавляться далеко не всі. У світі відбувається небувале піднесення класичної музики. Я приїхав із Німеччини, де класична музика є невід’ємною частиною життя впродовж багатьох століть. Так само як і в [[Італія|Італії]] та [[Велика Британія|Великій Британії]]. Їм близька класика. Вони її знають, люблять, а тому ходять на концерти. Наприклад, у моєму Гамбурзі є кілька великих концертних залів, і квитки завжди розкуплені ледь не на рік наперед!<ref name="lutsk.ua"/>}}
 
=== Про Україну ===
{{Q|Україна багата музикантами-інструменталістами. Але коли вони досягають якогось рівня (або вважають, що досягли), то виїжджають на Захід. Найкращі з українців нині там, і це стверджую з цілковитою впевненістю. Чому так стається? Річ не лише в матеріальних питаннях. Ідеться про перспективи, тобто як людина може себе професійно виявити. Особливо якщо вона молода й хоче чогось досягнути. Захід надає більше можливостей у цьому плані, і гадаю, так буде завжди. Він дає перспективу. Якщо митець талановитий і має ідеї, то там він може будувати якісь плани на майбутнє. У вас це теж потрошку з’являється, є тенденція до цього, але поки що доволі слабка.<ref name="tyzhden.ua">Трегуб Г. Міхаель Стріхарж: «Поки що українські оперні театри є музеями, де на сцені вистави, яким по тридцять і більше років» / Ганна Трегуб // Тиждень. — 2019. — 15 вересня.[https://m.tyzhden.ua/publication/234843]</ref>}}
 
{{Q|Так, в Україні рівень матеріального забезпечення переважної більшості людей набагато менший, ніж на Заході. Але тут люди володіють високим рівнем гідності! Вони на високому духовному рівні!<ref name="lutsk.ua"/>}}
 
=== Про Валентина Сильвестрова ===
{{Q|Річ у тому, що у вас мало хто розуміє, любить та береться виконувати таку музику, яку в інших європейських країнах практикують доволі давно. Мова про авангардну музику. Не забувайте, що свого часу українського композитора [[Сильвестров Валентин Васильович|Валентина Сильвестрова]] чимало критикували за симпатії саме до неї, за наслідування Нововіденської школи (Веберна, Берґа та Шенберґа). Так само й композитора Леоніда Грабовського. Обох за радянського часу переслідували й принижували. Вони не хотіли творити музику в стилі соцреалізму (яку за тих часів вимагали), тобто таку, що зрозуміла всім і кожному, зокрема й музикантам. Вони прагли писати такі твори, які відповідали б не широким масам, а їм особисто, як це робить кожен геній чи просто талановита людина.<ref name="tyzhden.ua">Трегуб Г. Міхаель Стріхарж: «Поки що українські оперні театри є музеями, де на сцені вистави, яким по тридцять і більше років» / Ганна Трегуб // Тиждень. — 2019. — 15 вересня.[https://m.tyzhden.ua/publication/234843]</ref>}}
 
== Про Міхаеля Стріхаржа ==
{{Q|Сенсацією стало і виконання центральної, надзвичайно віртуозної і складної партії соло скрипки тодішнім студентом Львівської консерваторії — Михайлом Стріхаржем. Його гра і стала головним об'єктом захоплення слухачів. Через три роки, у 1971 році, вже проживаючи на Заході, Михайло Стріхарж був запрошений виконати «Історію солдата» на особливому концерті в Женеві, присвяченому пам'яті Ігоря Стравінського, в домі синів композитора — художника Теодора Стравінського і композитора Святослава Стравінського. Серед присутніх на цьому виконанні «Історії солдата», окрім синів Ігоря Стравінського, були і всесвітньо відомі особистості: актори Марина Владі і [[Луї де Фюнес]], балетмейстер Джордж Баланчін, художник Марк Шагал, композитор Бенджамін Бріттен, скрипаль та диригент Іегуді Менухін, співак та диригент Пласідо Домінго, віолончеліст та диригент Мстислав Ростропович, альтист і диригент Рудольф Баршай.<ref>[http://contemporary-vinnytsia.blogspot.com/2018/02/Stravinskiy.html Ігор Стравінський «Історія солдата»] // Офіційний сайт фестивалю «Contemporary Music Days in Vinnytsia». — 2018. — 8 лютого.[http://contemporary-vinnytsia.blogspot.com/2018/02/Stravinskiy.html]</ref>}}
 
== Примітки ==
8

редагувань