Що тепер «воспослідує» – сам Бог знає. Страшно за Дзюбу і за всіх інших. Страшно за всіх, що встали на знак протесту. Поживемо – побачимо<ref>[http://kotsubinsky.org/news/55_richchja_prem_eri_kinostrichki_s_paradzhanova_tini_zabutikh_predkiv_spogadi_pro_pokaz/2020-09-03-1725 55-річчя прем’єри кінострічки С. Параджанова «Тіні забутих предків»: спогади про показ]</ref>.
|Коментар = З листа до чоловіка, 1965}}
{{Q|Цитата = «...Доля обдарувала мене друзями не тільки мужніми і безстрашними, а й прекрасними своєю добротою, талановитістю, високим романтичним летом над буденщиною і меркантильністю. Звідки одразу такий букет людей воістину прекрасних? Григорій Кочур, Борис Антоненко-Давидович, [[Лукаш Микола Олексійович|Микола Лукаш]], [[Коцюбинська Михайлина Хомівна|Михайлина Коцюбинська]], вся родина Світличних, [[Горська Алла Олександрівна|Алла Горська]], [[Зарецький Віктор Іванович|Віктор Зарецький]], [[Сверстюк Євген Олександрович|Євген Сверстюк]], [[Дзюба Іван Михайлович|Іван Дзюба]], [[Симоненко Василь Андрійович|Василь Симоненко]], Галина Севрук, Людмила Семикіна, Веніамін Кушнір, Роман Корогодський, Анатолій Перепадя, брати Горині і чи не найдитинніший у своїй доброті, таланті і духовній красі [[Заливаха Опанас Іванович|Опанас Заливаха]]. Всіх не перелічиш. Тепер я розумію: все це — [[Світличний Іван Олексійович|Іван Світличний]]. Усі ми зібрані Іваном, усі ми зійшлися на світло його серця{{sfn|Homo Feriens|2011|с=158}}.
