Сухомлинський Василь Олександрович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
MarynaChala (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 21:
== З ==
* Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
* Здоров'я - це повнота духовного життя, радість, ясний розум. Твоє здоров'я - у твоїх руках.[1 <ref>Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.258]</ref>
* Знання рідної [[мова|мови]] визначає багатство, широчінь інтелектуальних та естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної, материнської мови або цурається її, — сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком<ref>Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 8</ref>.
 
== Л ==
* Лінощі і народжуються, і викорчовуються насамперед у сім'ї. [1<ref>Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с.,c.302]</ref>
* Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, [[радість]].
* Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
Рядок 45:
== П ==
* Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полюби в ній людину.
* Почуття оптимізму є цілющим струмком, який живить річку думки.[1 <ref>Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.63]</ref>
* Праця розпрямляє тіло й душу. У постійній, повсякденній праці - людське довголіття.[1 <ref>Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.259]</ref>
== Р ==
* Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.
Рядок 52:
 
== С ==
* Самовиховання - це єдність складної роботи, розуму й серця, єдність почуттів і переконань.[1 <ref>Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.242]</ref>
* Сім'я — це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.
* [[Слово]] — найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…<ref>''Куньч З.'' Українська риторика: історія становлення і розвитку: навч. посіб. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. — С. 7</ref>
* Совість — це емоційний страж переконань.
* Справжня [[любов]] народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
* Справжнє виховання- це самовиховання.[1 <ref>Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с. c.303]</ref>
== Т ==
* Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.
Рядок 78:
 
== Джерела ==
1.* Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с.
* [http://ukrlife.org/main/afor/sukhoml.html Українська афористика Х-ХХ ст.] Під загальною редакцією [[Драч Іван Федорович|Івана Драча]] та [[Черняк Володимир Кирилович|Володимира Черняка]]. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001