Сухомлинський Василь Олександрович: відмінності між версіями

== З ==

* Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.

* Знання рідної [[мова|мови]] визначає багатство, широчінь інтелектуальних та естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної, материнської мови або цурається її, — сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком<ref>Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 8</ref>.

 

== Л ==

* Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, [[радість]].

* Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.

== П ==

* Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полюби в ній людину.

== Р ==

* Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.

 

== С ==

* Сім'я — це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.

* [[Слово]] — найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…<ref>''Куньч З.'' Українська риторика: історія становлення і розвитку: навч. посіб. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. — С. 7</ref>

* Совість — це емоційний страж переконань.

* Справжня [[любов]] народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.

== Т ==

* Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.

 

== Джерела ==

* [http://ukrlife.org/main/afor/sukhoml.html Українська афористика Х-ХХ ст.] Під загальною редакцією [[Драч Іван Федорович|Івана Драча]] та [[Черняк Володимир Кирилович|Володимира Черняка]]. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001