Підмогильний Валер'ян Петрович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Невеличка драма: вікіфікація
Рядок 274:
| Цитата = Коли б хтось із читачів оцих моїх літературних спогадів та запитав мене, кого з молодих українських письменників двадцятих—тридцятих років я вважаю найбільш інтелектуально заглибленим, душевно тонким або, по-просту кажучи, найбільш інлелігентним, то я б ні на хвилинку не не задумався і відказав: — Валеріана Підмогильного.<ref>Смолич, Ю. Підмогильний // Смолич, Ю. Розповіді про неспокій немає кінця. — С. 99</ref>
| Автор = [[Смолич Юрій Корнійович|Юрій Смолич]]
| Коментар =
}}
{{Q
| Цитата = В. Підмогильний від початку творчого сходження розпочав писати книгу про людину своєї доби — доби соціальних катаклізмів, психологічної непевності, класової боротьби, знецінення культури, нав’язаних силоміць його нації. <…> Йому випало призначення стати суворим аналітиком неймовірно складної доби.<ref>Мельник В. О. Суворий аналітик доби : Валер’ян Підмогильний в ідейноестетичному контексті української прози першої пол. ХХ ст. — К.: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 1994. — С. 92.</ref>
| Автор = Володимир Мельник, український літературознавець, доктор філософських та філологічних наук
| Коментар =
}}
{{Q
| Цитата = Серед свого покоління Підмогильний вирізнявся особливою нещадністю й тверезістю бачення. Менше за всіх інших він упадав у лірику. Він був одним, може єдиним справді великим українським прозаїком, не в тому сенсі, що не писав віршів, а тому сенсі, що його проза була справді прозою. <ref> Шерех (Шевельов) Ю. Людина і люди («Місто» Валер’яна Підмогильного) // Шерех Ю. Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології. Три томи. — Х.: Фоліо, 1998. — Т. 1. — С. 90.</ref>
| Автор = [[Юрій Шевельов]] (Шерех)
| Коментар =
}}