Леопольд фон Захер-Мазох: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
м оформлення
 
Рядок 14:
 
=== «Венера в хутрі» (роман) ===
{{Q|Цитата = Що ж, задихайтеся у своїх північних туманах і димах християнських кадил і дайте нам, язичникам, упокоїтися під камінням, під лавою; не відкопуйте нас! Не для вас будували Помпеї, наші вілли, наші купальні та храми! Вам не потрібні жодні боги! Нам холодно у вашому світі{{sfn|CultureКрюґер|2018|с=60}}!
|Коментар =
|Оригінал = }}
{{Q|Цитата = Для мене життєрадісна чуттєвість еллінів – радість без страждань – є ідеалом, до якого я намагаюся прагнути в житті. Бо в те кохання, яке проповідує [[християнство]], сучасне [[суспільство]], його лицарі духу, – я не вірю. Погляньте-но на мене – я набагато гірша за єретика, я язичниця{{sfn|CultureКрюґер|2018|с=60}}.
|Коментар =
|Оригінал =}}
{{Q|Цитата = Ви називаєте [[Жорстокість|жорстокістю]] ... те, що є стихією чуттєвості, радісного [[кохання]], природою жінки, зрештою: віддаватися, коли кохаєш, і любити все, що припадає до вподоби{{sfn|CultureКрюґер|2018|с=60}}.
|Коментар =
|Оригінал =}}
{{Q|Цитата = Ми [[Вірність|вірні]], доки кохаємо. Ви ж вимагаєте від жінки вірності й без кохання, пристрасті без насолоди... Говорите про обов’язки там, де мова може йти лише про задоволення. Хіба усвідомлення того, що до тебе я належала іншим чи, що після тебе мною теж володітимуть інші, окрадає твою [[радість]]? Чи меншою стане твоя насолода, якщо інший чоловік утішатиметься [[Щастя|щастям]] водночас з тобою? Я вважаю, щоб навіки утримати біля себе чоловіка, треба йому зраджувати... Яку порядну жінку обожнювали так, як гетеру{{sfn|CultureКрюґер|2018|с=61}}?
|Коментар =
|Оригінал = }}
{{Q|Цитата = ... [[жінка]], за своєю природою чи вихована сучасним [[Чоловік|чоловіком]] є його ворогом і може бути лише рабинею або повелителькою але ніколи – товаришкою і супутницею в житті. Товаришкою чоловіка жінка може стати лише тоді, коли цілком буде зрівняна з ним у правах, в [[Освіта|освіті]] та [[Праця|праці]]{{sfn|CultureКрюґер|2018|с=62}}.
|Коментар =
|Оригінал = }}
{{Q|Цитата = Жінки не такі добрі, як їх уявляють їхні захисники і шанувальники, але й не такі погані, як їх зображають їхні вороги. [[Характер|Характером]] жінки є безхарактерність{{sfn|CultureКрюґер|2018|с=64}}.
|Коментар =
|Оригінал = }}
 
== Про Леопольда фон Захер-Мазоха ==
{{Q|Цитата = Власне, фон Захер-Мазох є такою ж межовою фіґурою, як і [[Гоголь Микола Васильович|Гоголь]] – і для того, і для того українська культура була надзвичайно важливою, проте ані той, ані той не писали [[Українська мова|українською]]. Та все ж уявити їхню [[творчість]] поза межами української культури неможливо: навіть у ''Венері в хутрі'' зав’язка та розв’язка відбуваються в [[Галичина|Галичині]]! Це вкотре демонструє, що, в принципі, [[культура]] є значно ширшим за мову поняттям – хоча [[мова]] і є її найважливішим осердям – і, природньо, що культура є тим багатшою, чим більше мов вона включає{{sfn|CultureКрюґер|2018|с=66}}.
|Коментар = З есею «Сучасний Піґмаліон, або Винахідник фатальної жінки»
|Автор = [[Вано Крюґер]]}}
{{Q|Цитата = Головна біда полягала в тому, що фон Захер-Мазох і стилістично також був сучасною людиною, себто письменником XIX ст., в якому вже не залишалося тієї грайливої барокової зіпсутості XVIII ст. і ще не було вишуканого декадансу XX. Ці книжки занадто добре написані, тож в наш час можуть видатися нудними. Фон Захер-Мазох плідний та багатожанровий [[письменник]], прекрасний стиліст, якого звично порівнюють з [[Тургенєв Іван Сергійович|Турґєнєвим]], проте хто в наш час читає Турґєнєва{{sfn|CultureКрюґер|2018|с=67}}?
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = Еліна Войцеховська}}
{{Q|Цитата = Йому так і не вдалося віднайти [[Батьківщина|вітчизну]] для свого [[Талант|таланту]]. Йому так і не вдалося стати частиною якогось цілого. Правду кажучи, це було б йому і не так просто зробити. Де те ціле, чиєю частиною він міг би стати? Він ніде не був закоріненим. До великого минулого австрійської літератури він звернутися не міг, оскільки «великий дух» був йому чужим. Німців він ненавидів, слов’янську культуру – переріс. Культури, співрозмірної його таланту, просто не було{{sfn|CultureКрюґер|2018|с=68}}.
|Коментар = На смерть фон Захер-Мазоха в 1895 р.
|Оригінал =
Рядок 50:
 
== Джерела ==
* {{книга|автор =Вано Крюґер |заголовок =Коли я чую слово "культура" |місто =Київ |видавництво Laurus |рік=2018 |сторінок =130 |isbn =978-617-7313-26-6|ref =CultureКрюґер}}
 
{{Поділитися}}