Габрієль Гарсія Маркес: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
Рядок 7:
| commons = Gabriel_García_Márquez}}
[[Файл:Gabriel Marquez Signature.jpg|праворуч|175пкс|міні|Підпис письменника]]
'''Ґабріє́ль Хосе́ де ла Конкордія Ґарсі́я Ма́ркес''' (6 березня 1927 – 17 квітня 2014)  — колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нобелівської премії з літератури (1982).
 
== Цитати ==
{{Q
|Цитата = Без сумніву, першою сенсаційною новиною — після створення світу — стало вигнання [[Адам|Адама]] і [[Єва|Єви]] з [[Рай|раю]]. То була б незабутня перша шпальта: «Адама і Єву вигнано з раю» (вісім колонок). «В поті чола свого їстимеш хліб», — сказав [[Бог]] — «Ангел з вогненним мечем виконав учора вирок і стає на чати Едему». — «[[Яблуко]] стало причиною трагедії»{{sfn|Маркес|2019|с=60}}.
|Коментар = «Провісники»//«Ель Еспектадор», Богота, 10 серпня 1954 року
|Оригінал =
}}
{{Q
|Цитата = Два [[Критик|критики]] з Барселони здивували мене відкриттям, що «Осінь патріарха» має ту ж структуру, що й третій фортепіанний концерт Бели Бартока. Мене це дуже потішило, бо я захоплююсь Белою Бартоком, а особливо цим концертом, проте я так і не зміг зрозуміти аналогій тих двох критиків{{sfn|Маркес|2019|с=265}}.
|Коментар = «Поезія — доступна дітям»//«Ель Паїс», Мадрид, 27 січня 1981 року
|Оригінал =
}}
{{Q
|Цитата = Завжди буде людина, яка читатиме статтю на розі аптеки, і завжди (через люб'язність) буде група громадян, готових її слухати — хоча б для того, аби відчути демократичну насолоду не погоджуватись{{sfn|Маркес|2019|с=60}}.
|Коментар = «Провісники»//«Ель Еспектадор», Богота, 10 серпня 1954 року
|Оригінал =
}}
{{Q
|Цитата = Коротко кажучи, курс літератури немав би бути чимось більшим, ніж добрим путівником світом [[Книга|книжок]]. Будь-яка інша претензія може лише злякати дітей. Думаю я, тут, за лаштунками{{sfn|Маркес|2019|с=266}}.
|Коментар = «Поезія — доступна дітям»//«Ель Паїс», Мадрид, 27 січня 1981 року
|Оригінал =
}}
{{Q
| Цитата = Люди старіють, тому що перестають любити.
Рядок 22 ⟶ 42:
| Інше = {{Цитата дня/Обрана|17 квітня 2016}}
}}
{{Q|Цитата = [[Натхнення]] приходить тільки під час роботи.}}
{{Q|Цитата = [[Людина]] так любить одноразові речі тому, що вона і сама одноразова.}}
{{Q|Цитата = Мабуть, я дуже наївний читач, бо ніколи не думав, що романісти хочуть сказати щось більше, ніж кажуть. Коли [[Франц Кафка]] каже, що Ґреґор Замза якось уранці прокинувся, перетворившись на комаху, я не думаю, що це є символом чогось, і єдине, що мене завжди інтригувало: що то за комаха могла бути{{sfn|Маркес|2019|с=265}}.
|Коментар = «Поезія — доступна дітям»//«Ель Паїс», Мадрид, 27 січня 1981 року
|Оригінал =
}}
{{Q
|Цитата = Нещодавній приклад двох незугарних радянських письменників, яких засудили до каторжних робіт в Сибіру — не за те, що вони писали зле, а тому, що були незгодні зі спонсором, — свідчить, наскільки небезпечним може бути письменницьке ремесло при режимі, який є недостатньо зрілим, аби визнати одвічну істину, що ми, письменники, є зловмисниками, яких ідеологічні корсети, і навіть приписи закону, тиснуть більше, ніж черевики{{sfn|Маркес|2019|с=199}}.
|Коментар = «Злигодні письменника»//«Ель Еспектадор», Богота, липень 1966 року
|Оригінал =
}}
{{Q|Цитата = [[Натхнення]] приходить тільки під час роботи.}}
{{Q
|Цитата = Особисто я думаю, що письменник як такий має тільки один революційний обов'язок — писати добре. Його нонконформізм — при будь-якому режимі — є найважливішою умовою, яку не можна компенсувати, бо письменник-конформіст, дуже ймовірно, є бандитом і вже точно — поганим письменником{{sfn|Маркес|2019|с=199}}.
|Коментар = «Злигодні письменника»//«Ель Еспектадор», Богота, липень 1966 року
|Оригінал =
}}
{{Q
|Цитата = Писати книжки — самогубне ремесло. Жодне не вимагає стільки [[Час|часу]], роботи, такої посвяти порівняно з безпосередніми прибутками. Не думаю, що є багато читачів, які, прочитавши книжку, запитають себе, скількох годин мордувань і родинних незгод коштували авторові ці двісті сторінок і скільки він отримав за свою роботу{{sfn|Маркес|2019|с=197}}.
|Коментар = «Злигодні письменника»//«Ель Еспектадор», Богота, липень 1966 року
|Оригінал =
}}
{{Q|Цитата = Професор літератури Гаванського гуманітарного інституту багато годин відводив аналізу «Ста років самотності» і доходив висновку — заразом втішного і гнітючого, — що роман не пропонує жодного рішення. Що врешті-решт переконало мене в тому, що манія тлумачення з часом стає новою формою вимислу, яка іноді доходить до безглуздя{{sfn|Маркес|2019|с=265}}.
|Коментар = «Поезія — доступна дітям»//«Ель Паїс», Мадрид, 27 січня 1981 року
|Оригінал =
}}
{{Q
|Цитата = Часто доля республіки більше залежить від одного голяра, ніж від усіх її президентів — як здебільшого, за словами поета, доля [[Геній|геніїв]] залежить від акушера{{sfn|Маркес|2019|с=26}}.
|Коментар = «Президентський голяр»//«Ель Еральдо», Баранкілья, 16 березня 1950 року
|Оригінал =
}}
{{Q
| Цитата = Я не ношу капелюха, аби не мусити перед кимось його знімати.
Рядок 30 ⟶ 78:
| Автор =
}}
{{Q|Цитата = Це був один із рутинних епіходівепізодів передвиборної кампанії, що проводилася кожні чотири роки, Зранку приїхали фургони з комедіантами, Потім прибули машини з індійцями, яких наймають і возять по містечках для створення юрби під час громадських акцій{{sfn|Смерть назавжди там, за коханням|2013|с=95}}.}}
 
== Помилково приписують ==
Рядок 46 ⟶ 94:
 
== Примітки ==
{{reflist|2}}
 
== Джерела ==
* [http://aphorism-list.com/autors.php?page=markes&tkautors=markes Афоризмы и высказывания Г.  Г.  Маркеса] (рос.)
* {{книга|автор=Маркес, Ґабріель Ґарсіа|заголовок=Смерть назавжди там, за коханням. Оповідання / З ісп. пер. Ірина Бонацька|посилання=|місто=|видавництво=«Всесвіт» № 7/8.|рік=2013|сторінки=95-101|isbn=|ref=Смерть назавжди там, за коханням}}
* {{Мудрість віків|70}}
* {{книга|автор=Gabriel García Márquez|заголовок=Cien años de soledad|посилання=https://archive.org/details/GarciaMarquezGabrielCienAnosDeSoledad1|місто=|видавництво=|рік=1967|сторінок=|isbn=|ref=Cien años de soledad}}
* {{книга|автор=Gabriel García Márquez|заголовок=El coronel no tiene quien le escriba ; Cien años de soledad|посилання=https://books.google.fr/books?id=-T7FiHLRrZkC&hl=uk|місто=|видавництво=Fundacion Biblioteca Ayacuch|рік=1989|сторінок=360|isbn=9789802761104|ref=El coronel no tiene quien le escriba}}
* {{книга|автор =Ґабріель Ґарсія Маркес|заголовок =Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950 – 1984)|місто =Львів |видавництво Анетти Антоненко |рік=2019 |сторінок =356 |isbn =9786177654208|ref = Маркес}}
 
{{Нобелівська премія з літератури}}