Габрієль Гарсія Маркес: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 23:
|Цитата = Завжди буде людина, яка читатиме статтю на розі аптеки, і завжди (через люб'язність) буде група громадян, готових її слухати — хоча б для того, аби відчути демократичну насолоду не погоджуватись{{sfn|Маркес|2019|с=60}}.
|Коментар = «Провісники»//«Ель Еспектадор», Богота, 10 серпня 1954 року
|Оригінал =
}}
{{Q
|Цитата = Загалом кажучи, ми, письменники Латинської Америки і Карибів, мусимо визнати, поклавши руку на серце, що дійсність є кращим письменником, ніж ми. Нашим призначенням, і, можливо, нашим блаженством, є намагатись скромно її наслідувати — так добре, як тільки ми можемо{{sfn|Маркес|2019|с=282}}.
|Коментар = «Ще трохи про літературу і дійсність»//«Ель Паїс», Мадрид, 1 липня 1981 року
|Оригінал =
}}
Рядок 42 ⟶ 47:
| Інше = {{Цитата дня/Обрана|17 квітня 2016}}
}}
{{Q
{{Q|Цитата = Мабуть, я дуже наївний читач, бо ніколи не думав, що романісти хочуть сказати щось більше, ніж кажуть. Коли [[Франц Кафка]] каже, що Ґреґор Замза якось уранці прокинувся, перетворившись на комаху, я не думаю, що це є символом чогось, і єдине, що мене завжди інтригувало: що то за комаха могла бути{{sfn|Маркес|2019|с=265}}.▼
{{Q
▲
|Коментар = «Поезія — доступна дітям»//«Ель Паїс», Мадрид, 27 січня 1981 року
|Оригінал =
}}
{{Q
|Цитата = Насправді не повинно бути обов'язкових книжок, книжок на покуту, і найздоровіший спосіб — покинути [[читання]] на тій сторінці, коли воно стає нестерпним. Проте для мазохістів, які б воліли будь-що іти далі, є перевірений рецепт: класти нечитабельні книжки до туалету. Можливо, через кілька років доброго травлення вони зможуть дійти до щасливого кінця «Втраченого раю» Мільтона{{sfn|Маркес|2019|с=329}}.
|Коментар = «Література без страждань»//«Ель Паїс», Мадрид, 8 грудня 1982 року
|Оригінал =
}}
Рядок 63 ⟶ 75:
|Оригінал =
}}
{{Q
|Коментар = «Поезія — доступна дітям»//«Ель Паїс», Мадрид, 27 січня 1981 року
|Оригінал =
}}
{{Q|Цитата = У своїх тривалих [[Мандри|мандрівках]] по стількох дорогах [[Світ|світу]] я завжди думав, що ми, сучасні люди, є уцілілими на повороті. Кожен із них — це виклик сліпій долі. Достатньо лиш, аби з транспортним засобом, що їде попереду нас, за поворотом щось сталося, щоб ми назавжди втратили можливість про це розповісти{{sfn|Маркес|2019|с=292}}.
|Коментар = «Привиди доріг»//«Ель Паїс», Мадрид, 19 серпня 1981 року
|Оригінал =
}}
{{Q
}}
{{Q
|Цитата = Часто доля республіки більше залежить від одного голяра, ніж від усіх її президентів — як здебільшого, за словами поета, доля [[Геній|геніїв]] залежить від акушера{{sfn|Маркес|2019|с=26}}.
|Коментар = «Президентський голяр»//«Ель Еральдо», Баранкілья, 16 березня 1950 року
|Оригінал =
}}
{{Q|Цитата = Я народився на Карибах. Я знаю тут кожну країну, кожен острів, і, може, звідси моя фрустрація через те, що ніколи я не придумав і не спромігся зробити нічого, що було б дивовижнішим. ніж сама [[Реальність|дійсність]]. Найбільше, що я міг зробити — це транспортувати її поетичними засобами, але немає жодної лінії у жодній із моїх книжок, яка б не вкоренилася в реальній події{{sfn|Маркес|2019|с=282}}.
|Коментар = «Ще трохи про літературу і дійсність»//«Ель Паїс», Мадрид, 1 липня 1981 року
|Оригінал =
}}
Рядок 78 ⟶ 102:
| Автор =
}}
▲{{Q|Цитата = Це був один із рутинних епізодів передвиборної кампанії, що проводилася кожні чотири роки, Зранку приїхали фургони з комедіантами, Потім прибули машини з індійцями, яких наймають і возять по містечках для створення юрби під час громадських акцій{{sfn|Смерть назавжди там, за коханням|2013|с=95}}.}}
== Помилково приписують ==
| |||