Габрієль Гарсія Маркес: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 2:
| ім'я = Ґабрієль Ґарсія Маркес
| Зображення = Gabriel_Garcia_Marquez,_2009.jpg
| Опис = Я хочу, аби мене пам'ятали не як автора «Ста років самотності» чи лауреата Нобелівської премії, а як газетяра{{sfn|Маркес|2019|с=20}}
| wikipedia = Ґабрієль Ґарсія Маркес
| source =
Рядок 54:
|Оригінал =
}}
{{Q|Цитата = Насамперед я є [[Журналіст|журналістом]]. Усе життя був журналістом. Мої книжки — це книжки журналіста, навіть якщо це малопомітно{{sfn|Маркес|2019|с=19}}.}}
{{Q
|Цитата = Насправді не повинно бути обов'язкових книжок, книжок на покуту, і найздоровіший спосіб — покинути [[читання]] на тій сторінці, коли воно стає нестерпним. Проте для мазохістів, які б воліли будь-що іти далі, є перевірений рецепт: класти нечитабельні книжки до туалету. Можливо, через кілька років доброго травлення вони зможуть дійти до щасливого кінця «Втраченого раю» Мільтона{{sfn|Маркес|2019|с=329}}.
Рядок 59 ⟶ 60:
|Оригінал =
}}
{{Q
|Цитата = Не знаю, хто сказав, що ми, романісти, читаємо романи інших письменників тільки задля того, аби з'ясувати, як вони написані. Гадаю, це [[правда]] Ми не вдовольняємося секретами, виставленими назовні сторінки, а вивертаємо її навиворіт, аби розгледіти шви. Певним чином, який неможливо пояснити, ми розбираємо книжку на основні частини і знову складаємо її, коли вже знаємо таємниці її власного годинникового механізму{{sfn|Маркес|2019|с=287}}.
|Коментар = «Мій особистий Гемінґвей»//«Ель Паїс», Мадрид, 29 липня 1981 року
|Оригінал = }}
{{Q
|Цитата = Нещодавній приклад двох незугарних радянських письменників, яких засудили до каторжних робіт в Сибіру — не за те, що вони писали зле, а тому, що були незгодні зі спонсором, — свідчить, наскільки небезпечним може бути письменницьке ремесло при режимі, який є недостатньо зрілим, аби визнати одвічну істину, що ми, письменники, є зловмисниками, яких ідеологічні корсети, і навіть приписи закону, тиснуть більше, ніж черевики{{sfn|Маркес|2019|с=199}}.
Рядок 82 ⟶ 87:
{{Q|Цитата = У своїх тривалих [[Мандри|мандрівках]] по стількох дорогах [[Світ|світу]] я завжди думав, що ми, сучасні люди, є уцілілими на повороті. Кожен із них — це виклик сліпій долі. Достатньо лиш, аби з транспортним засобом, що їде попереду нас, за поворотом щось сталося, щоб ми назавжди втратили можливість про це розповісти{{sfn|Маркес|2019|с=292}}.
|Коментар = «Привиди доріг»//«Ель Паїс», Мадрид, 19 серпня 1981 року
|Оригінал =
}}
{{Q|Цитата = У цих книжках є стільки розслідувань, перевірки даних, історичної точності, достовірності фактів, що по суті вони є великими белетризованими або вигаданими репортажами, але методи ддослідження та оперування [[Інформація|інформацією]] є журналістськими{{sfn|Маркес|2019|с=21}}.
|Коментар = Про свою белетристку, з інтерв'ю
|Оригінал =
}}
| |||