Габрієль Гарсія Маркес: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
м правопис
доповнення
Рядок 54:
|Оригінал =
}}
{{Q
{{Q|Цитата = Насамперед я є [[Журналіст|журналістом]]. Усе життя був журналістом. Мої книжки — це книжки журналіста, навіть якщо це малопомітно{{sfn|Маркес|2019|с=19}}.}}
}}
{{Q
|Цитата = Насправді не повинно бути обов'язкових книжок, книжок на покуту, і найздоровіший спосіб — покинути [[читання]] на тій сторінці, коли воно стає нестерпним. Проте для мазохістів, які б воліли будь-що іти далі, є перевірений рецепт: класти нечитабельні книжки до туалету. Можливо, через кілька років доброго травлення вони зможуть дійти до щасливого кінця «Втраченого раю» Мільтона{{sfn|Маркес|2019|с=329}}.
Рядок 69 ⟶ 71:
|Оригінал =
}}
{{Q
{{Q|Цитата = [[Натхнення]] приходить тільки під час роботи.}}
{{Q
|Цитата = Особисто я думаю, що письменник як такий має тільки один революційний обов'язок — писати добре. Його нонконформізм — при будь-якому режимі — є найважливішою умовою, яку не можна компенсувати, бо письменник-конформіст, дуже ймовірно, є бандитом і вже точно — поганим письменником{{sfn|Маркес|2019|с=199}}.
Рядок 85 ⟶ 88:
|Оригінал =
}}
{{Q
{{Q|Цитата = У своїх тривалих [[Мандри|мандрівках]] по стількох дорогах [[Світ|світу]] я завжди думав, що ми, сучасні люди, є уцілілими на повороті. Кожен із них — це виклик сліпій долі. Достатньо лиш, аби з транспортним засобом, що їде попереду нас, за поворотом щось сталося, щоб ми назавжди втратили можливість про це розповісти{{sfn|Маркес|2019|с=292}}.
|Цитата = Рвати оповідання це щось непоправне, бо писати їх — однаково, що заливати бетон. Натомість писати роман — це наче класти цеглу. Іншими словами: якщо оповідання не тужавіє з першої спроби, краще не наполягати. З романом легше: можна почати заново.
|Коментар = «Як написати роман?»//«Ель Паїс», Мадрид, 25 січня 1984 року
|Оригінал =
}}
{{Q
{{Q|Цитата = У своїх тривалих [[Мандри|мандрівках]] по стількох дорогах [[Світ|світу]] я завжди думав, що ми, сучасні люди, є уцілілими на повороті. Кожен із них — це виклик сліпій долі. Достатньо лиш, аби з транспортним засобом, що їде попереду нас, за поворотом щось сталося, щоб ми назавжди втратили можливість про це розповісти{{sfn|Маркес|2019|с=292}}.
|Коментар = «Привиди доріг»//«Ель Паїс», Мадрид, 19 серпня 1981 року
|Оригінал =
}}
{{Q
{{Q|Цитата = У цих книжках є стільки розслідувань, перевірки даних, історичної точності, достовірності фактів, що по суті вони є великими белетризованими або вигаданими репортажами, але методи дослідження та оперування [[Інформація|інформацією]] є журналістськими{{sfn|Маркес|2019|с=21}}.
|Коментар = Про свою белетристку, з інтерв'ю
|Оригінал =
Рядок 101 ⟶ 111:
|Оригінал =
}}
{{Q
{{Q|Цитата = Я народився на Карибах. Я знаю тут кожну країну, кожен острів, і, може, звідси моя фрустрація через те, що ніколи я не придумав і не спромігся зробити нічого, що було б дивовижнішим. ніж сама [[Реальність|дійсність]]. Найбільше, що я міг зробити — це транспортувати її поетичними засобами, але немає жодної лінії у жодній із моїх книжок, яка б не вкоренилася в реальній події{{sfn|Маркес|2019|с=282}}.
|Коментар = «Ще трохи про літературу і дійсність»//«Ель Паїс», Мадрид, 1 липня 1981 року
|Оригінал =