Гінзбург Віталій Лазарович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 16:
== Про себе ==
===З книги "Про науку, про себе і про інших"<ref> Гинзбург В.Л. О науке, о себе и других: статьи и выступления. - М.: Наука. Физматлит, 1997, 272 с.</ref>===
{{Q
| Цитата = Майже все життя я прожив в Москві. Спогади про дитинство важкі. Пам'ятаю, десь 1920 року побачив, як центром міста їде віз, а на ній труни, з яких стирчать руки й ноги. Інший спогад теж характерний для того часу: нам десь вдалося купити свіже м'ясо, але з'ясувалося, що це собака.
| Автор =
| Коментар =
| Оригінал = Почти всю жизнь я прожил в Москве. Воспоминания о детстве тяжелые. Помню, году этак в 1920-м увидел, как по центру города едет телега, а на ней гробы, из которых торчат руки и ноги. Другое воспоминание тоже характерно для того времени: нам где-то удалось купить свежее мясо, но выяснилось, что это собака.
}}
{{Q
| Цитата = У школу я не ходив до 4-го класу. А коли пішов, то довчився тільки до 7-го. Хтось десь вирішив, що «повна» середня школа в СРСР не потрібна, і її ліквідували. Відродили тільки через кілька років, але я в підсумку провчився лише 4 роки. Вже на фізфаку МДУ за три місяці «пройшов» шкільний курс, якого бракувало.
| Автор =
| Коментар =
| Оригінал = В школу я не ходил до 4-го класса. А когда пошел, то доучился только до 7-го. Кто-то где-то решил, что «полная» средняя школа в СССР не нужна, и ее ликвидировали. Возродили только через несколько лет, но я в итоге проучился лишь 4 года. Уже на физфаке МГУ за три месяца «прошел» недостающий школьный курс.
}}
{{Q
| Цитата = Я був призваний в армію в 1938 році, але був в той час аспірантом фізфаку (у мене на руках навіть був документ, де я значився «еспірантом» - мабуть, аспіранти тоді асоціювалися з модним мовою есперанто). Фізфак домігся відстрочки для нас. Не сумніваюся: будь інакше, мої кістки давно лежали б у землі. З моїх товаришів по університету, які потрапили в армію, [[Війна|війну]] пережили одиниці. Потім я ще пару раз намагався піти на війну добровільно, але мене забракували за станом здоров'я в силу анекдотичного збігу обставин. У той час Академія наук була евакуйована в Казань, переїхав і наш інститут, ФІАН. Німці вже дійшли до Волги, і я записався в десантні війська. Поки чекав повістки, нас весь час посилали на якісь роботи. Я запам'ятав вивантаження колод з барж. Працювали всі, включаючи знаменитих вчених [[Тамм Ігор Євгенович|Тамма]], Ландсберга та інших. Я, зокрема, носив колоди «на козі» - це такі лямки, які надягають подібно рюкзаку і кладуть на них вантаж. Мабуть, навантаження було дуже велике, і якось в роті у мене з'явилася кров: напевно, лопнула судинка. Тут же запідозрили [[туберкульоз]], відправили мене в диспансер. Про десантні війська довелося забути. Зараз я не збираюся кривити душею і говорити, що шкодую про це. Але тоді настрій був такий, що краще померти в бою, ніж опинитися в німецькій окупації.
| Автор =
| Коментар =
| Оригінал = Я был призван в армию в 1938 году, но являлся в то время аспирантом физфака (у меня на руках даже был документ, где я значился «эспирантом» — видимо, аспиранты тогда ассоциировались с модным языком эсперанто). Физфак добился отсрочки для нас. Не сомневаюсь: будь иначе, мои кости давно лежали бы в земле. Из моих товарищей по университету, попавших в армию, войну пережили единицы. Потом я еще пару раз пытался уйти на войну добровольно, но меня забраковали по состоянию здоровья в силу анекдотического стечения обстоятельств. В то время Академия наук была эвакуирована в Казань, переехал и наш институт, ФИАН. Немцы уже дошли до Волги, и я записался в десантные войска. Пока ждал повестки, нас все время посылали на какие-то работы. Я запомнил выгрузку бревен с барж. Работали все, включая знаменитых ученых Тамма, Ландсберга и других. Я, в частности, носил бревна «на козе» — это такие лямки, которые надевают подобно рюкзаку и кладут на них груз. Видимо, нагрузка была слишком велика, и как-то во рту у меня появилась кровь: наверное, лопнул сосудик. Тут же заподозрили туберкулез, отправили меня в диспансер. О десантных войсках пришлось забыть. Сейчас я не собираюсь кривить душой и говорить, что сожалею об этом. Но тогда настроение было такое, что лучше умереть в бою, чем оказаться в немецкой оккупации.
}}
{{Q
| Цитата = Понад усе на світі [[Сталін]] хотів мати [[Атомна бомба|атомну бомбу]], а потім і водневу. У 1948 році до цієї роботи був залучений [[Ігор Євгенович Тамм]], якого я вважаю своїм учителем. Тамм створив наукову команду, куди увійшов я, ряд інших співробітників нашого відділу, в тому числі й [[Сахаров Андрій Дмитрович|Сахаров]].
На «об'єкт», в Арзамас-16 «атомна команда» поїхала в 1950 році. Мені довелося залишитися в Москві: далося взнаки те, що я був одружений на засланці - дружина тоді перебувала в Горькому. Проте до дверей моєї квартири в Москві поставили вартового. Так і працював. Ступінь секретності була жахлива, просто ідіотська! У звітах замість слова «уран» ми повинні були писати «залізо», причому від руки. У першій половині 50-х років почалися наші роботи з термоядерного синтезу. Мої звіти навіть кудись «пішли», але незабаром я був відсторонений від цієї роботи. Берія дав вказівку, що, «враховуючи особливу секретність розробки нового типу реактора, треба забезпечити ретельний підбір людей». Цього «ретельного підбору» я і не витримав. Через мою «політичну неблагонадійність» мені навіть перестали показувати мої власні звіти з термояду!
| Автор =
| Коментар =
| Оригінал = Больше всего на свете Сталин хотел иметь атомную бомбу, а затем и водородную. В 1948 году к этой работе был привлечен Игорь Евгеньевич Тамм, которого я считаю своим учителем. Тамм создал научную команду, куда вошел я, ряд других сотрудников нашего отдела, в том числе и Сахаров.<...>
На «объект», в Арзамас-16 «атомная команда» уехала в 1950 году. Мне пришлось остаться в Москве: сказалось то, что я был женат на ссыльной — супруга тогда находилась в Горьком. Тем не менее к двери моей квартиры в Москве поставили часового. Так и работал. Степень секретности была чудовищная, просто идиотская! В отчетах вместо слова «уран» мы должны были писать «железо», причем от руки. В первой половине 50-х годов начались наши работы по термоядерному синтезу. Мои отчеты даже куда-то «пошли», но вскоре я был отстранен от этой работы. Берия дал указание, что, «учитывая особую секретность разработки нового типа реактора, надо обеспечить тщательный подбор людей». Этого «тщательного подбора» я и не выдержал. Из-за моей «политической неблагонадежности» мне даже перестали показывать мои собственные отчеты по термояду!
}}
{{Q
| Цитата = Яка роль честолюбства і марнославства? Ці якості вважаються малоповажними, і мимоволі всякий, хто пише прагне їх заперечувати. Я теж не впевнений в собі, що можу написати всю правду. Однак я схильний розрізняти "добре" честолюбство від честолюбства взагалі й марнославства. "Гарне честолюбство" у мене, безумовно, є, під цим я розумію прагнення і бажання зробити роботу, хорошу роботу і прагнення, щоб ця робота була визнана, стала відома. Але я не хотів би популярності "чужим коштом", необґрунтованої.
Рядок 23 ⟶ 49:
| Оригінал = Какова роль честолюбия и тщеславия? Эти качества считаются малопочтенными, и невольно всякий пишущий стремится их отрицать. Я тоже не уверен в себе, что могу написать всю правду. Однако я склонен различать "хорошее" честолюбие от честолюбия вообще и тщеславия. "Хорошее честолюбие" у меня, безусловно, есть, под этим я понимаю стремление и желание сделать работу, хорошую работу и стремление, чтобы эта работа была признана, стала известна. Но я не хотел бы известности "за чужой счет", необоснованной.
}}
== Про нього ==
| |||