Леся Українка: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
→‎Див. також: доповнення
доповнення
Рядок 216:
* Як може бути, щоб тіла ходили вкупі,
:Але душі двома шляхами й врозтіч?
* {{Q
* {{Q|Цитата = Як я заздрю жінкам, що в них сльози завжди на готові!.. А ще ся вічна комедія перед самим собою, сей страх "сентиментальноті", "бабства", як се безглуздо! Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями, а ми? Тільки над сльозами і маємо владу, більш ні над чим...{{sfn|З людської намови|2015|с=334}}|Коментар = "Помилка"}}
{{Q
|Цитата = Я ніколи не згожуся вступитися з дороги перед усякими перевертнями і покутними борзописцями з чужої літератури, — dafür ich bin mir doch zu gut!<ref>нім. Я надто вправна для цього!</ref> Та пора вже й публіку нашу привчити (не говорячи про самих редакторів), щоб не била поклонів перед усякими nullités<ref>фр. нікчеми; ті, що не мають цінностей</ref> через те тілько, що вони в ряди-годи удостоюють нам «в хату плюнути» (раніше «наплювавши» на неї), забрівши знічевья з роскішних сусідських палат до нашого вбогого куріня. Адже і в курінях на покуті сиділо виборне отамання та чесне товариство, а не якісь заволоки-потурнаки{{sfn|Агеєва|2019|с=21}}.
|Коментар = Леся Українка. Листи: 1903—1913. С .656}}
 
== Літературна критика ==
 
Стаття «Писателі-русини на Буковині» вперше надрукована в газеті «Буковина» за 14, 16, 19 квітня 1900 року. Стаття є скороченим і значно переробленим варіантом реферату Лесі Українки про творчість [[Федькович Осип-Юрій Адальбертович|Юрія Федьковича]], [[Кобилянська Ольга Юліанівна|Ольги Кобилянської]] та [[Стефаник Василь Семенович|Василя Стефаника]], з яким вона виступала на засіданні Київського літературно-артистичного товариства 9 грудня 1899 року за старим стилем.<ref name="Писателі_Буковини">[https://www.l-ukrainka.name/uk/Criticism/PysateliRus.html Стаття «Писателі-русини на Буковині»] на сайті [https://www.l-ukrainka.name/ «Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки»].</ref>
=== Юрій Федькович ===
Рядок 322 ⟶ 327:
| Коментар = ''Євшан, Микола''. «Тіні забутих предків» // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 473
}}
{{Q
{{Q|Цитата = Не всі, хто знають Лесю поетесу, письменницю, знають, яка то була ще й в інших багатьох відношеннях виключна, особлива, щедро обдарована природою людина. Наприклад, Леся мала неабиякий хист до малювання і до музики. Та той хист, на жаль, їй не судилося розвинути через хворобу, що з нею боролася Леся роками. Учитися малюванню змушена була покинути через недугу. Музику Леся дуже любила і грала добре, та блискучої техніки ніколи не мала, бо техніка набувається вправами (віртуози-піаністи, як відомо, по декілька годин щоденно), а Леся фізично не могла часами просто сидіти, бо бували періоди, коли їй доводилося місяці лежати в гіпсі – в липких кайданах, як вона це називала<ref name="zbruc">[https://zbruc.eu/node/103511 «Леся Українка в родинному колі». Ізидора Косач-Борисова]</ref>.
| Коментар = «Леся Українка в родинному колі» Урочиста пленарна конференція, присвячена 50-літтю від дня смерті Лесі Українки. Нью-Йорк, 20 жовтня 1963 року
| Автор = [[Косач-Борисова Ізидора Петрівна|Ізидора Косач]]}}
Рядок 328 ⟶ 334:
| Коментар = там само
| Автор = Ізидора Косач}}
{{Q
{{Q|Цитата = Справжня її сила, те, чим вона важлива європейській, світовій культурі, її інновація і революція, те, без чого історія жіночої літератури на планеті Земля не може бути по праву відчитана, — це її двадцять драм; двадцять одна насправді. «Шекспір в спідниці». І це й відповідь на питання, як її пропагувати, як про неї розповідати іноземцям<ref name="lb">[https://lb.ua/culture/2021/02/25/478533_oksana_zabuzhko_nema_sposobu.html ​Оксана Забужко: «Нема способу "оживити" національного класика, не читаючи його»]</ref>.
|Коментар =
|Автор = [[Забужко Оксана Стефанівна|Оксана Забужко]]}}
{{Q
{{Q|Цитата = Касандра Лесі Українки, як і всі її жіночі характери, позбавлена віктимності в старому патріархальному сенсі слова... А Дон-Жуан, якого вона, силами своїх героїнь Анни і Долорес, деконструювала й похоронила за покоління до того, як його деконструювала і похоронила європейська традиція!.. А лицарський цикл!.. А та сама «Лісова пісня», весь поганський міфологічний пантеон якої – цілковито в дусі й букві тогочасного європейського ар нуво, і це знову до питання української освіти – бо дітям в школі про це не говорять, не знайомлять при цій нагоді з [[Фрідріх Ніцше|Ніцше]] і сецесією, в якій наша «Лісова пісня» падає акурат між Гауптмановим «Затопленим дзвоном» і «Весною священною» іншого нашого земляка – Стравінського, тільки в Лесі Українки вийшло краще, ніж у Гауптмана, і, думаю, вона це знала<ref name="lb"/>...
|Коментар =
|Автор = Оксана Забужко}}
{{Q
{{Q|Цитата = «Історію Мавки може тільки жінка написати» – абсолютно феміністична заява; ніхто так далеко не йшов тоді в ствердженні повноправного жіночого голосу в літературі, в переписуванні всієї європейської міфології з жіночої точки зору – від «Іліади» починаючи і «Дон-Жуаном» закінчуючи<ref name="lb"/>.
|Коментар =
|Автор = Оксана Забужко}}
{{Q
{{Q|Цитата = [[Мова]] Лариси Косач двадцятилітньої і мова Лариси Косач сорокалітньої – це дві різні мови. «Блакитна троянда», перша її п’єса і єдина, яку вона побачила на сцені, викликала шок у публіки саме тим, що українською герої розмовляли про спадковість, психічні хвороби, емансипацію жінок, Данте і Крафт-Ебінґа, а не про [[народ]], [[Соловейко|соловейка]] і криниченьку. Для цього нібито й слів в українській мові не було – і тут раптом зі сцени оце все звучить, з випередженням на двадцять років, коли такою українською справді вже заговорили студенти й гімназисти<ref name="lb"/>...
|Коментар =
|Автор = Оксана Забужко}}
{{Q
{{Q|Цитата = Звісно, перед Лесею Українкою були «батьки», покоління [[Олена Пчілка|Пчілки]] й [[Старицький Михайло Петрович|Старицького]], які свідомо «кували» українську термінологію, абстрактну лексику, але я саме її назвала б піонеркою української «інтеліґентської» мови, бо таки в неї першої [[українська мова]] вже «вміє все». Відповідає потребам повноструктурного модерного суспільства<ref name="lb"/>.
|Коментар =
|Автор = Оксана Забужко}}
Рядок 355 ⟶ 366:
* [http://ukrlife.org/main/afor/l_ukr.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001]
* {{книга|назва=З людської намови|автор=Леся Українка|рік=2015|видавництво=ВЦ "Академія"|isbn=9789665804734|ref="З людської намови"}}
* {{книга|автор =Упоряд. Віра Агеєва, Тамара Марценюк |заголовок = Інша оптика: Ґендерні виклики сучасності |місто =Київ |видавництво Смолоскип |рік=2019 |сторінок =256 |isbn = 978-617-7622-08-5 |ref = Агеєва}}
 
{{Поділитися}}