Шевченко Тарас Григорович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинуто редагування 46.150.10.39 (обговорення) до зробленого Тарас Самборський
Мітка: Відкіт
доповнення
Рядок 215:
{{Q|Єсть ще і такі паничі, що соромились свою благородну фамілію (Кирпа-Гнучкошиєнко-въ) і надрюковать в мужицькій книжці.<ref>[http://litopys.org.ua/shevchenko/shev505.htm Панове субскрибенти. Тарас Шевченко. Повне зібрання творів. Том 5] // Ізборник (процитовано 2016-03-10).</ref>
| Коментар = «Панове субскрибенти!» (Анотація до поеми «Гайдамаки» (1841)).<ref>[http://litopys.org.ua/shevchenko/shev518.htm Коментарі. Панове субскрибенти. Тарас Шевченко. Повне зібрання творів. Том 5] // Ізборник (процитовано 2016-03-10).</ref>
}}
{{Q|Цитата = Земляки мої, а з ними разом і я, не можуть найповажнішої матерії не проткати хоч злегка, хоч ледве помітним жартом. Земляк мій (звичайно мимоволі) до зворушливого фіналу «Гамлета» втисне таке слівце, що крізь сльози всміхнешся{{sfn|Екстракт 150(1)|2009|с=623}}.
}}
 
Рядок 255 ⟶ 257:
 
== Уривки з листів ==
{{Q
|Цитата = А в Малоросію не поїду, цур їй, бо там, окрім плачу, нічого не почую{{sfn|Екстракт 150(1)|2009|с=607}}.
|Коментар = з листа до свого друга, кошового Якова Кухаренка
|Оригінал =
|Автор = }}
{{Q|Цитата = Був я уторік на Україні, був у Межигорського Спаса і на Хортиці, скрізь був і все плакав: сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями — бодай вони переказилися{{sfn|Екстракт 150(1)|2009|с=607}}.
|Коментар = з листа до свого друга, кошового Якова Кухаренка
|Оригінал =
|Автор = }}
* Так от, бач, живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога. Велике щастя буть вольним чоловіком: робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить.
*: — [[wikisource:uk:Сторінка:Повне видання творів Тараса Шевченка. Том 10.pdf/14|Лист до Микити Шевченка]], 15 листопада 1839.
Рядок 322 ⟶ 333:
 
== Про Шевченка ==
{{Q
|Цитата = Багатьох категоричність суджень Тараса Шевченка, його сміливість і безоглядність присудів Російській імперії лякали і дивували. Не вкладалася у свідомість його сучасників Шевченкова невдячність за звільнення з кріпацтва — їм важко було зрозуміти, що його власна воля мало чого важила для нього, перейнятого болем за неволю всього його народу, що поет не може втішатися свободою для себе, забуваючи про свободу для всіх. [...] Величний пророчий дух піднімав Шевченка над цим холодним світом імперської сваволі. Тому Шевченко не боявся. Не каявся і не відступав. Бо уявляв себе національним пророком, якого Господь послав на землю
''<poem>свою любов благовістить!
святую правду возвістить{{sfn|Екстракт 150(1)|2009|с=630}}!</poem>''
|Коментар = «Дві половинки українського серця: Шевченко і Гоголь», 13 березня 2004
|Оригінал =
|Автор = [[Жулинський Микола Григорович|Микола Жулинський]]}}
* {{Q
| Цитата = Вони й справді були представниками різних половин козацтва. Шевченко був з правобережного козацтва, яке, залишившись після Андрусівського перемир'я без старшини і опинившись під польським гнітом, тікало на Січ і верталось звідти у панські володіння вже гайдамаками; їм вдалося одним ударом знищити в Умані вісімнадцять тисяч жидів і шляхти. До останнього подиху гайдамаки жадали одного - знищити панство його ж каблуком. Куліш же походив з того козацтва, яке засідало з царськими боярами, організовувало по указу царя Петра «Малоросійську колегію», допомагало Катерині Другій писати «Наказ» і заснувати на Україні училища замість старих бурс. Один вчився історії безпосередньо у гайдамацьких ватажків, читаючи її в зажурених козацьких серцях, які рвались і томились в неволі у ляха — заклятого ворога козаків; другий — пізнавав минуле України від предків, які споконвіку не знали панщини, охороняли колись плече в плече з лицарями Ланскоронськими, Претвичами, Вишневецькими кордони Південної Русі, Литви, Польщі і в подальшому вставши з власної волі на захист Москви. Відчуття глибокого зв'язку з народом у обох було однаково сильним, але Шевченко був людиною з гарячою кров'ю, тоді як Куліш шукав рівноваги серця і розуму, рівноваги хочу і можу.
Рядок 408 ⟶ 426:
||Можно выбросить все демократические нотки из его произведений (да цензура долго так и делала) — и Шевченко останется тем, чем создала его природа: ослепительным прецедентом, не позволяющим украинству отклониться от пути национального ренессанса.
}}
{{Q
|Цитата = Саме в «Заповіті», написаному на порозі смерті, в передчутті завершення земного життя Тарас Шевченко заповідає своїй душі не полишати Україну доти, доки вона не порве кайдани невільництва й не заживе «в сім’ї вольній, новій». Тільки тоді, коли постане вільна й велика українська сім’я, душа поета може піднятися в небеса — до Бога, «...а до того // Я не знаю Бога»{{sfn|Екстракт 150(1)|2009|с=619}}.
|Коментар = «Дві половинки українського серця: Шевченко і Гоголь», 13 березня 2004
|Оригінал =
|Автор = Микола Жулинський}}
{{Q
|Цитата = Цілком свідомий страшної віддалі між «своєю» Україною і реальною «Малоросією», він із усім натхненням поета, з усім запалом своєї вогняної натури намагається заповнити ту історичну й соціальну порожнечу, що побачив на батьківщині. Він намагається оживити гоголівські мертві душі української шляхти і розкрити очі ошуканій козацькій масі, себто оживити й сполучити спаралізовані складники нації, вдихнути історичне життя в завмерлий національний організм{{sfn|Екстракт 150(1)|2009|с=608}}.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = Євген Маланюк}}
 
== Примітки ==
Рядок 416 ⟶ 444:
* {{книга|автор =Шевченко Т |заголовок =Повне зібрання творів: У 12 т. / Редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та ін |місце =Київ |видавництво =Наукова думка |рік =2003 |сторінок =Т. 2. — 784 |isbn =966-00-0708-6 |ref =Повне зібрання творів. Том 2}}
* {{книга|автор =Шевченко Т |заголовок =Повне зібрання творів: У 12 т. / Редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та ін |місце =Київ |видавництво =Наукова думка |рік =2003 |сторінок =Т. 6. — 632 |isbn =966-00-0726-4 |ref =Повне зібрання творів. Том 6}}
* {{книга|автор =|заголовок = Екстракт 150. У двох частинах. Частина перша. За заг. редакцією Лариси Івшиної. Упоряд. Надія Тисячна, Ольга Решетилова. Марія Томак, Ігор Сондюков |місто =Київ |ЗАТ «Українська прес-група» |рік=2009 |сторінок = 1040 |isbn = 978-966-8152-15-3 |ref = Екстракт 150(1)}}
 
[[Категорія:Автори-Ш]]