Антонич Богдан-Ігор Васильович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
доповнення
Рядок 123:
 
* Яка хижа насолода бути тільки одним [[звук]]ом незбагненного капричіо. Життя має вартість лишень тому, що його основа є невпійманна. Знайомість [[Здоровий глузд|глузду]] кожної пережитої події остогидла б нам кожний [[день]].
:: <small>''(«На другому березі». Лірична повість. — С. 558)''</small>
 
===Статті ===
{{Q
|Цитата = Митець є тоді національним, коли признає свою приналежність до даної нації та відчуває співзвучність своєї психіки із збірною психікою свого народу{{sfn|Екстракт 150(1)|2009|с=976}}.
|Коментар = «Національне мистецтво»}}
 
=== Інше ===
{{Q
|Цитата = Я сам у своїх поезіях підкреслюю свою національну і навіть расову приналежність не тільки в змісті, але, що важніше, — ще у формі{{sfn|Екстракт 150(1)|2009|с=970}}.
|Коментар = При врученні літературної премії Товариства письменників і журналістів, 31 січня 1935 року}}
 
== Про Антонича ==
Рядок 140 ⟶ 150:
:: <small>''(Зілинський, Орест. «Дім за зорею». — С. 99)''</small>
 
{{Q
{{Q|Цитата = З одного боку, міський, урбаністичний поет, а з іншого боку, старозавітно-буколістичний. Цікавий, ні на кого не схожий, надзвичайно потужний. Мені близька його система поетична і світоглядна, те як він сприймає, бачить світ, як велику дивовижу, якою він не припиняє захоплюватись. Вона в чомусь його лякає, але в будь-якому разі це якийсь екстаз, захват, як перед великою книгою, бажання читати цю книгу, навіть якщо вона в чомусь відштовхує і лякає. Мені страшенно імпонує такий екстатичний захват перед життям<ref>[https://platfor.ma/specials/knizhnist-sergiya-zhadana-knyzhkova-shafa-golovnogo-ukrayinskogo-pysmennyka/ Сергій Жадан. Книжкова шафа головного українського письменника.]</ref>.
|Коментар =
|Автор = [[Жадан Сергій Вікторович|Сергій Жадан]]
}}
{{Q
{{Q|Цитата = Закутістю цей закут не карай,<br/>Великий Боже, бо вже й так яскиня!<br/>Цей геніальний лемко — поганин?<br/>Його [[талант]], поезія — од Бога...<br/>Вгрузає церква в землю на аршин,<br/>тече в Новицю ґрунтова дорога{{sfn|Крюґер|2020|с=23}}.
|Коментар =
|Автор = [[Мідянка Петро Миколайович|Петро Мідянка]]}}
{{Q
|Цитата = Лемко, верховинець, наш поет виріс під гірським сонцем, і воно стало йому провідною книгою буття, — цілий світ він бачив у сонці. «Жарким тюльпаном горіло [[сонце]] юним снам», а це й породило сонячну Антоничеву поезію, ту правдиву поезію, що, читаючи її, стає вам сонячно на душі, як на Великдень у дитинстві, і ваша вбога хатина переповнюється осяйного світла, ніби сам Бог навістив її{{sfn|Екстракт 150(1)|2009|с=973}}.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = [[Іларіон (Огієнко)|Іван Огієнко]]}}
 
== Примітки ==
{{reflist|2}}
 
== Джерела ==
{{стовпці|2}}
*''Андрухович, Юрій''. Нам усім пощастило. — Київ: Discursus, 2017. — 240 с. [Вперше опубліковано: Юрій Андрухович: Антонич вибрав Велику Україну як дім буття / Розмову вів Роман Романюк // [https://life.pravda.com.ua/culture/2015/12/10/204584/ Українська правда. Життя. — 2015. — 15 грудня.]]
*''Андрухович, Юрій''. Особливості стилістики і техніки письма Богдана-Ігоря Антонича // Нариси з поетики української літератури кінця ХІХ — першої половини ХХ століття. — Івано-Франківськ; Снятин, 2000. — 232 с.
Рядок 157 ⟶ 175:
* ''Зілинський, Орест''. Дім за зорею: До видання зібраних творів Б. І. Антонича // Весни розспіваної князь. Слово про Антонича: Статті. Есе. Спогади. Листи. Поезії / Упоряд. М. М. Ільницький, Р. М. Лубківський; Передм. Л. М. Новиченка. — Львів: Каменяр, 1989. — 426 с. [Вперше опубліковано: Дукля. — Пряшів, 1966. — № 6. — С. 36–44]
* {{книга|автор =Вано Крюґер |заголовок =Розчахнута квітка |місто =Київ |видавництво Laurus |рік=2020 |сторінок =128 |isbn =978-617-7313-47-1|ref =Крюґер}}
* {{книга|автор =|заголовок = Екстракт 150. У двох частинах. Частина перша. За заг. редакцією Лариси Івшиної. Упоряд. Надія Тисячна, Ольга Решетилова. Марія Томак, Ігор Сондюков |місто =Київ |ЗАТ «Українська прес-група» |рік=2009 |сторінок = 1040 |isbn = 978-966-8152-15-3 |ref = Екстракт 150(1)}}
</div>
 
{{Поділитися}}