Пахльовська Оксана Єжи-Янівна: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 10:
== Цитати ==
{{АБВ}}
== В ==
{{Q|Цитата = Вже [[Альбер Камю|Камю]] означив, що наш час є часом абсурду, і тому героєм нашого часу є — Сізіф. «Ще крок, Сізіфе. Не чекай на оплески. // Для глядачів тут сцена закрута», написала Ліна Костенко.<br/>Ще не раз цей камінь покотиться з гори. «А ми йдемо, де швидше, де поволі. // Йдемо угору, і нема доріг. / І тінь Сізіфа, тінь моєї долі... // І камінь в прірву котиться з під ніг...»{{sfn|Екстракт 150(2)|2009|с=120}}.
|Коментар = «Повернення Сізіфа», 24 листопада 2006 року}}
== Д ==
{{Q|Цитата = [[Демократія]] — це система, яка будується знизу. Якщо хочемо докорінних, а не косметичних змін, це робота — на тривалі й важкі роки.}}
Рядок 17 ⟶ 21:
{{Q|Цитата = Є дуже небагато українських авторів, які, ввійшовши в систему координат Європи, мислять, власне, категоріями [[Культура|культури]], а не лише, як кріт, риють коридор для себе. Тому і в сприйнятті Європи домінує відчуття провінційності, марґінальності, відсутності масштабу. Саме це необхідно переламати насамперед<ref name="zn"/>.}}
{{Q|Цитата = [[Європа]] вміє чути Іншого, але це складна філософська конструкція, що вибудовувалась віками. Європа, Захід — це єдина на планеті антропоцентрична цивілізація, протиставлена етатоцентричній східній цивілізації<ref name="zn"/>.}}
== З ==
{{Q|Цитата = З падінням Берлінського муру, як сподівалося, Україні відкривалася пряма дорога до повернення до своєї духовної батьківщини — [[Європа|Європи]]. Однак на руїнах тоталітарної системи постав дивний покруч: квазідемократія і квазісвобода, країна донів і дерибанів, люмпенської політики, цинізму як правила життя і поведінки, політичних пенсіонерів, які прирікають на небуття ще не народжені покоління, — словом, заново укомлектований пострадянський бестіарій, який щільно заповнив собою простір тієї омріяної європейської України{{sfn|Екстракт 150(2)|2009|с=112}}.
|Коментар = «Повернення Сізіфа», 24 листопада 2006 року
}}
== Н ==
{{Q|Цитата = Навколо [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченка]] розігрується псевдопостмодерний тусовочний «дискурс»? Шевченка одягають, роздягають, десакралізують? [[Дзюба Іван Михайлович|Дзюба]] пише великий том про Шевченка — студію, рівних якій немає в сучасному літературознавстві, де вперше досліджені через призму історичного і філософського знання європейської культури ключові для Шевченка, — але ключові і для становлення модерної Європи теми: людина і [[релігія]], [[людина]] і імперія, [[Поет]] і Слово, [[Слово]] й [[Історія]]{{sfn|Екстракт 150(2)|2009|с=116}}.
|Коментар = «Повернення Сізіфа», 24 листопада 2006 року}}
{{Q|Цитата = Нині, по суті, перший момент, коли українську ідентичність можна захищати з розумінням, що основні елементи європейської України (видимі чи невидимі) - уже в русі до свого виявлення, своєї реалізації. Але сам цей процес не відбуватиметься самопливом - він у наших руках. Або ми це зробимо, або ніхто<ref name="zn"/>.}}
{{Q|Цитата = Ніхто не має права втомитися — і [[Європа]] насамперед — від країни, що перебуває в стані війни за європейську цивілізацію. Це справді [[війна]] — і війна з колосальним історичним змістом: війна України супроти тоталітарного минулого на захист Європи. Тож завдання, з одного боку, Європи, а з іншого, України — довести, що навіть сама постановка питання про втому — аморальна<ref name="zn"/>.}}
Рядок 48 ⟶ 59:
== Джерела ==
* {{книга|автор =|заголовок = Екстракт 150. У двох частинах. Частина перша. За заг. редакцією Лариси Івшиної. Упоряд. Надія Тисячна, Ольга Решетилова. Марія Томак, Ігор
* {{книга|автор =|заголовок = Екстракт 150. У двох частинах. Частина друга. За заг. редакцією Лариси Івшиної. Упоряд. Надія Тисячна, Ольга Решетилова, Марія Томак, Ігор Сюндюков |місто =Київ |ЗАТ «Українська прес-група» |рік=2009 |сторінок = 576 |isbn = 978-966-8152-17-7 |ref = Екстракт 150(2)}}
{{Шевченківська премія з публіцистики і журналістики}}
| |||