Драгоманов Михайло Петрович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація
доповнення
Рядок 70:
|Оригінал =
|Автор = Людмила Драгоманів-Шиманова}}
{{Q
|Цитата = Роки 70-ті і 80-ті в історіі украінськоі свідомости були і на завсігди лишать ся часом переважного впливу М. П. Драгоманова. Для тих 20-ти літ він є характеристикою, хоча, звісно, вплив єго праці і думок трівати ме далеко довше і війде в великій части як основа всякого будущого програму роботи на украінськім грунті. Натура виємково суцільна, многостороння та енергічна, він пройшовши в молодих літах усю ту ідейну школу, яку проходила россійська молодіж від Бєлінського до „Колокола“ вчасно почав шукати для себе практичноі діяльности такоі, котра б лучила в собі ті поступові ідеі з національним украінським грунтом При россійських порядках таке шуканє мусіло довести до трагічного кінця. Всею душею поступовий Европеєць, чоловік, котрого нпр. бомбардованє Парижа зворушувало до гірких сліз, Драгоманов був заразом щирим Украінцем, що відчував вельми живо свій кровний звязок з Украіною, знав єі всю від краю до краю, любив єі не як абстракцію, не як термін географічний, не як ефектний полик в роді Кулішівського „від Кубана до Есмані“, а любив у єі конкретних житєвих проявах, любив єі народ починаючи від своіх Полтавців а кінчачи „пораненим братом“, бідним, занедбаним угорським Русином<ref name="zbruc">[https://zbruc.eu/node/54608 XXII. Ukraina irredenta.
Іван Франко]</ref>.
|Коментар = Ukraina irredenta//Житє і слово, 1895, т. IV, ч. 6, с. 471—483
|Оригінал =
|Автор = Іван Франко}}
{{Q
|Цитата = В особі Драгоманова побачили ми, побачила Европа перший раз новий тип — свідомого Европейця і не менше свідомого Украінця. Можна сказати, що головна часть писань Драгоманова, а особливо єго знамениті критично-публіцістичні статті такі як „Историческая Польша і великорусская демократія“, „Вільна спілка“, „Чудацькі думки“, „Листи на наддніпріянську Украіну“ були не чим, як мотівованєм, вияснюванєм сеі сінтези — свідомого, поступового европейства і разом з тим свідомого украінства. Здобутком тих єго праць був рух украінськоі молодіжи в 70-тих і 80-тих роках а остаточно повстанє русько-украінськоі радікальноі партіі<ref name="zbruc"/>.
|Коментар = Ukraina irredenta//Житє і слово, 1895, т. IV, ч. 6, с. 471—483
|Оригінал =
|Автор = Іван Франко}}
{{Q
| Цитата = Драгоманов був Тяжким бичем божим для рутенців - непорушних, егоїстичних, брудних і безхарактерних, слова яких — чи то про здоровий схід і гнилий захід, чи про високу цивілізацію заходу і варварство сходу — все мали вартість позолоти, зверхньої декорації і більше нічого. Оте галицьке „пустомельство“, що сьміло без вагання братися говорити про найріжніші питання, про які не мало жодного поняття і які готово було збути будь якою пустою фразою, оте „крутійство“, що йшло в парі з „тупістю“ розуму, оте лайдацтво думки заслонене вертким язиком, ота ніби „тверезість та практичність розуму“, що маскувала повну безпринциповість і цинізм, усе те до самої глибини обурювало його душу і він добирав усіляких способів: річових аргументів та їдких насьміхів і докорів, аби виганяти тих звірів з криївок і виводити на денне світло, на прилюдне позорище, присоромлювати у глибині їх власного сумління.
Рядок 110 ⟶ 121:
 
== Примітки ==
{{примітки|23}}
 
== Джерела ==