Іван Калимон: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст

Лінійно

Версія за 11:38, 11 жовтня 2021

Калимон Іван (або Калимон Йосип) (поч. 17 ст.) — вихованець Київської колегії, автор латиномовного панегірика «Сонце, що сходить після заходу»^[1], присвяченого П. Могилі^[2].

Цитати

«Сонце, що сходить після заходу», 1641 р.

Кожному личить приносити свій подарунок^[3].

Мовчазна радість набагато красномовніша за радість, з’явлену в слові^[3].

Новий день повинен новим звеселяти світлом^[3].

Тепер настає наш день, підноситься тріумф нашого сонця. Це стосується нас, бо в нашому домі народилася радість^[3].

О найвищий творителю всього сущого! Невже тобі подобало лікувати хворий світ за рахунок свого здоров’я? Невже подобало направити сумний світ до радості лише через скорботи^[3]?

Любов так чинить, щоб урятувати люд людський, бо любить його^[3].

Нікчемна зваба тріумфу не рівня перемозі, бо несе не тільки прославляння своїх подвигів, а й гризоти, ганьбу, тортури й рани^[4].

Зі всього золотавого вельми славним є лише те, що стосується Бога, що стосується Сонця^[4].

Здобута перемога не може бути кращою за хреста, під яким вона прийшла до славлення ран Христа^[4].

Квітка, що зросла між колючок, милує око власними барвами^[4].

Любов ненавидить блискавки, не любить шкодити, а любить голубити^[4].

День дарує життя, а не смерть, якщо тільки є днем започаткування життя^[4].

Сонце сходить і над добрим, і над злим, кожному з яких однаково ласку виявляє. Воно для всіх одне, і всі відчувають його однаково^[4].

Сонцеві звично зникати, але нашому розумові зникати не звично^[4].

Найбільший гаразд буде, якщо надія на майбутнє благодіяння буде одержана в плоді немовляти^[4].

Найкраще життя з Богом-спільником, хоча і в утечі. Та й нічого дивного, втеча дала порятунок людині^[4].

Жорстокі ті обійми, які не молоком гасять спрагу, а жовчю. Нема на світі насолод, які були б без жовчі^[4].

Справедливо праведність терпить терни, якими оперізується^[4].

Безперечно, на кам'янистім полі гордощів не зростають троянди^[5].

Плід, за вашим бажанням, з’явиться вельми швидко. Але який він? Батьки звільняються від давньої темряви, звільняються від неволі^[5].

Раби не цікавляться небесними справами^[5].

Літо лише ті квіти любить, які зростило саме^[5].

Сонце можна розгледіти лишень завдяки його власному світлу, а не якомусь іншому^[5].

Примітки

↑ Я. Д. Ісаєвич Києво-Могилянський колегіум
↑ Студопедія
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Мудрість, 2019, с. 188
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Мудрість, 2019, с. 189
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Мудрість, 2019, с. 190

Джерела

Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[1] Я. Д. Ісаєвич Києво-Могилянський колегіум

[2] Студопедія

[Мудрість—2019——188-3] а ^б ^в ^г ^д ^е Мудрість, 2019, с. 188

[Мудрість—2019——189-4] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Мудрість, 2019, с. 189

[Мудрість—2019——190-5] а ^б ^в ^г ^д Мудрість, 2019, с. 190

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]