Бартоломей Зиморович

Юзеф Бартоломей Зиморович-Озимек, або Бартоломей Зиморо́вич (20 серпня 1597, Львів — 14 жовтня 1677, там само) — польський поет, історик, бурґомістр Львова. Брат Шимона Зиморовича.

Бартоломей Зиморович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

З книги «Селянки нові руські», 1663 р.

То правда: треба серце однакове мати, Щоб злі пригоди в світі і щастя приймати.

Любов не лиш у панськім горнеться блаваті, Знайдеш її і в гуні, і в убогій хаті.

Минає клопіт з часом, прудко час минає, І хутко клопіт з часом в безвість поринає.

Раз у рік плід однакий дерево народить, А любов різносмачний плід щоднини плодить.

...Ледачий Своє загубить щастя, як кожен ледачий.

Фортуна — друга, Бог же фортуну дарує, При кому Бог, то й щастя при тому панує.

Із низьким противенством війна панство гидить.

Були люди, а зватись нелюдами годні.

Ляським м’ясом вже кості ті руські оброслі.

Не швидкий Бог та цільний: усякому годить, За переступ, одначе, велика мста ходить.

Горобці, а не люди, святу церкву східну За дім візьмуть, як вірні до решти погинуть.

Добре дерево плоду лихого не родить.

Товариство недобре гірш братства з чортами.

«Божую руку нам не гамувати, При сухих дровах мусить сирі вогонь брати». — Слова Б. Хмельницького

Що душа є козацька — тютюн, це відомо.

Всякий мовить: «Мовчанка ніколи не пучить».

Джерела

• Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7