Вікіцитати

Величковський Іван: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
SergoBot (обговорення | внесок)
Боти
20 170 редагувань
мНемає опису редагування
доповнення, оформлення
Рядок 3:
 
== Цитати ==
=== Із «Віршів до Лазаря Барановича», 1680-1683 рр. ===
{{Q|Цитата = Смерть хоче в світі одного здобути:
Щоби зерна понівечилась сила{{sfn|Мудрість|2019|с=244}}.}}
{{Q|Цитата = Справді, природа зерну посприяла,
Щоб закільчилось, у гній заховала{{sfn|Мудрість|2019|с=244}}.}}
{{Q|Цитата = Смерть, щоб зігнило, зерно закопала,
Доля, одначе, снопом вдарувала{{sfn|Мудрість|2019|с=244}}.}}
{{Q|Цитата = Смерть — людський ворог, вона-бо не лічить
Нас анітрохи, хіба що скалічить{{sfn|Мудрість|2019|с=244}}.}}
{{Q|Цитата = Поле не завжди людині сприяє,
Бажаний приріст не завжди буває —
Часом одурить у цьому надія{{sfn|Мудрість|2019|с=244}}.}}
 
=== Із «Віршів до Івана Самойловича», 1687 р. ===
{{Q|Цитата = Наш [[світ]] також як море, що широко грає,
Земля — в’язниця темна вигнанцям із раю,
[[Батьківщина|Вітчизна]] ж справжня — небо{{sfn|Мудрість|2019|с=245}}!}}
{{Q|Цитата = Але чи труп людини, спитаю, літає?
Ні, без [[Добро|добра]] і віра порожня буває{{sfn|Мудрість|2019|с=245}}.}}
{{Q|Цитата = І [[віра]], і [[надія]], [[любов]] є праворуч,
Смирення з чистотою, убогість — ліворуч.
Отак окрилатівши, літаєш безпечно
І неба досягаєш, живучи статечно{{sfn|Мудрість|2019|с=245}}.}}
{{Q|Цитата = Скажу: коли у грудях палке [[серце]] носиш,
Без сумніву у Бога, що хочеш, упросиш{{sfn|Мудрість|2019|с=245}}.}}
 
=== Із збірки «Дзигар цілий і напівдзигарок», 1690 р. ===
{{Q|Цитата = Минуть усі часи нам,
А над усе мине час покаяння{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}.}}
{{Q|Цитата = Той, що смерть віднайшов, той загубить усе{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}.}}
{{Q|Цитата = Мовить, знаю, Господь: «Небо і земля
Мимо ідуть!{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}»}}
{{Q|Цитата = [[Смерть]], суд, [[пекло]] і небо — чотири квадри<ref>Квадра — четверта частина у числі.</ref>тії —
Завше май ти при серці, як компас на шиї{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}.}}
{{Q|Цитата = [[Час]], дитинство і дівства утрата, і [[слово]]
Вийде з вуст — не вернеться назад на відмову{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}.}}
 
=== Із збірки «Молоко», 1691 р. ===
{{Q|Цитата = Славиться [[син]] у матері, а мати у сині{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}.}}
{{Q|Цитата = Хто пасе отару, а він молока не їсть{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}?}}
{{Q|Цитата = Усі все можемо, а один усього знати не може,
окрім усемогутнього [[Бог|Бога]]{{sfn|Мудрість|2019|с=246}}.}}
 
=== Із «Премудрого наставника», 2-га пол. XVII ст. ===
{{Q|Цитата = Хто в юності не хоче трудитися, у [[Старість|старості]] зле постраждає{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}}
{{Q|Цитата = Око там, де миле, швидко поглядає{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}}
{{Q|Цитата = Хліб врем’яний без поту хто спожити може?
А благ небесних дурно хочеш ти, небоже{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}!}}
{{Q|Цитата = Без діл є [[віра]] мертва, так само, як тіло
Бездушне не рухнеться, живить віру — діло{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}}
{{Q|Цитата = Не того ради жити, аби насищати
Живота, страви всякі численні ковтати,
А на те лише їсти, аби твоє тіло
Мало змогу в житті цім триматися ціло{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}}
{{Q|Цитата = Саме дерево з коренем, листя і плід — образ віри, надії та любови. Де немає дерева, там не може бути листу, ані плоду так, як де не буває віри, там немає надії та любови. Надія подобенство має з листом, плід — із любов’ю; плід же духовний — любов{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}}
{{Q|Цитата = Коли на дереві й листу не побачимо і вже засохло дерево, тоді від нього не сподівайся плоду. Хто ж листя надії стратить через відчай, корінь віри засушить — о, вже там не побачиш жодного плоду{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}}
{{Q|Цитата = Зна Бог усі безодні в кожного сердечні,
Інакші у багатих й бідних безперечно{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}}
{{Q|Цитата = Якість Божу в собі пан Хміль сокриває,
Бо возносить смирних він, гордих усмиряє{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}}
{{Q|Цитата = З тобою жить не можу, тяжко і без тебе{{sfn|Мудрість|2019|с=247}}.}}
{{Q|Цитата = Хто чуже хапає, сам зловлений буває{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}}
{{Q|Цитата = Як сильніший, менших ти не бажай злобити{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}}
{{Q|Цитата = Злотворящі страждують зле за те, що створили{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}}
{{Q|Цитата = Воістину, кінець має зло мерзенний{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}}
{{Q|Цитата = Що було колись — було, а тепер нічого{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}}
{{Q|Цитата = Коли мав би змогу знать: помреш неодмінно
Місяця цього-таки, ридав би неспинно.
Та безвісний є той час, тож смішки справляєш
І не знаєш: чи хоч день прожити ще маєш{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}}
{{Q|Цитата = На те і коса, щоб красні квіти пожинати{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}}
{{Q|Цитата = Блажен, хто пам'ять смерті у серцеві має{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}}
{{Q|Цитата = Ніякої у гробі слави й ліпоти{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}}
{{Q|Цитата = Смерть — вуж, що в молодому повзе вертограді<ref>Вертоград — сад</ref>
Жий сторожко, бо стане гріб тобі в тім саді{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}}
{{Q|Цитата = Чоловік, немов трава, дні його, як квіти,
Тут цвіте, та має він посіктись — не жити{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}}
{{Q|Цитата = Так це в деревах: коли тримає численні плоди, то плід схиляє гілки долі і понижує їх. Гілки ж, які не тримають плоду, звищуються догори й справді підносяться. Так і [[душа]]: коли смиряється, то плоди приносить і стільки приносить плодів, скільки смиряється{{sfn|Мудрість|2019|с=248}}.}}
{{Q|Цитата = Одягнені добродійствами тікають од людської слави, щоб не осквернитися від неї{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}}
{{Q|Цитата = Коли наше сумління каже нам щось створити — і зневажимо, а знову каже — і творимо, то не може воно ясно промовляти до нас{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}}
{{Q|Цитата = Так це буває, як у воді, збовтаній від численної куряви, — ніхто не побачить у ній свого обличчя{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}}
{{Q|Цитата = Тяжкая рана тому без міри,
Хто правду мовить, а не дають віри{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}}
{{Q|Цитата = Яка ще більша кривда є, коли справедливого й невинного на смерть осудити{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}?}}
{{Q|Цитата = Насправді: не тому ти чорний, що горів, а тому, що коли горів, то осмалився{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}}
{{Q|Цитата = Є, щоб був, не був я, хоч є; тепер є з обох тих [пам’ять]{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}}
{{Q|Цитата = Не всі є святі! Що в тому святого, Коли ти в церквах лиш топчеш пороги{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}}
{{Q|Цитата = П’яний плаче, хоч не знає чого{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}}
{{Q|Цитата = У вбогого трохи є, в жебрака — нічого,
Понад міру — в багача, а досить — ні в кого{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}}
{{Q|Цитата = Неоднакові на смак пливуть різні ріки,
Як і люди за життя — пани і каліки.
Смак однакий у річках, що впали у море,
Смерть рівняє їх усіх, усім рівне горе{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}}
{{Q|Цитата = Світ сну оцей подібний, а щастя — драбині,
Бо входять нею, сходять багато хто нині{{sfn|Мудрість|2019|с=249}}.}}
{{Q|Цитата = Спитали раз в одного філософа: «Що Бог чинить?»
Відповів: «Високі речі понижує, а низькі вивишає»{{sfn|Мудрість|2019|с=250}}.}}
{{Q|Цитата =Буйні, немудрі, бува, в небо ідуть,
А нас, таких мудрих, до пекла заберуть{{sfn|Мудрість|2019|с=250}}.}}
{{Q|Цитата = Інакше дивиться на світло орел, а інакше — сова{{sfn|Мудрість|2019|с=250}}.}}
{{Q|Цитата = Є [[розум]] над розум. Відтак музичну ліру, або радше скрипицю, яка вже ніби наладнана, учений музика ще ліпше наладнає{{sfn|Мудрість|2019|с=250}}.}}
{{Q|Цитата = [[Багатство]] — всілякого гріха батько, всілякої злоби винахідник, духотлінної поживи вживає, повстримності супостат, ратник на цнотливість{{sfn|Мудрість|2019|с=250}}.}}
{{Q|Цитата = Коли хочете мене вічно тримати, залишіть мене тепер{{sfn|Мудрість|2019|с=250}}.}}
 
== Інші цитати ==
* ''Що єсть смерть, питаєш мя. Если бим знав, уже бив би мертвим. Як умру, прийди в той час, друже!
* ''Чому суть мудрійшіе мужеве, ніж жони? Бо з ребра безмозкого, не з голови они
* ''Вітчизна справжня — небо!
* ''Багатство — всілякого гріха батько, всілякої злоби винахідник, духотлінної поживи сприяч… ратник на цнотливість.
* ''Якість Божу у собі пан хміль сокриває,<br />Бо возносить смирних він, гордих усмиряє.
* ''Де не буває віри, там немає надії та любові.
* ''Славиться-бо син у матері, а мати у сині.
* ''Коли хочете мене вічно тримати, залишіть мене тепер.
* ''Що в тому святого,''Коли ти в церквах лиш топчеш дороги.
* ''Блажен, хто пам'ять смерті у серцеві мав.
* ''Неоднакові на смак пливуть різні ріки… Смак однакий у річках, що впали у море.
* ''[[Смерть]], суд, пекло і небо — чотири квадри тії -<br />Завше май ти при серці, як компас на шиї.
* ''З тобою жить не можу, важко і без тебе.
* ''Час, дитинство, і дівства утрата, і слово<br />Вийде з вуст — не вернеться назад на віднову.
* ''Минуть усі часи нам.<br />А над усе мине час покаяння.
* ''Мовить, знаю, Господь: «Небо і [[земля]]<br />Мимо ідуть!»
* ''Хто замолоду не хоче трудитися, в старості зле постраждає.
* ''У вбогого трохи є, в жебрака — нічого,<br />Понад міру — в багача, а досить — ні в кого.
* ''Інакше дивиться на світло орел, а інакше — сова.
* ''Живить віру — діло.
* ''Без діл є віра мертва.
 
== Примітки ==
{{reflist|2}}
 
== Джерела ==
 
* [http://ukrlife.org/main/afor/velichk.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001]
* {{книга|автор = |заголовок =Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. [[Шевчук Валерій Олександрович|Валерій Шевчук]] | місто =Київ |видавництво =Кліо | рік=2019 |сторінок =440 | isbn =978-617-7023-96-7 | ref = Мудрість}}
 
{{Поділитися}}
[[Категорія:Автори-В]]
[[Категорія:Українські поети]]
Отримано з https://uk.wikiquote.org/wiki/Величковський_Іван