Емма Андієвська: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
|||
Рядок 201:
== Про Емму Андієвську ==
{{Q|Цитата = Джерелом її образності можна вважати східну філософію і містику, що яскраво помітно в її фантастичній «Джалапіті». Це також помітно на всіх її полотнах. Вона зображує [[буття]] не таким, до якого ми звикли, а плинним, наче магма, м’яким, піддатливим до трансформацій. У такому бутті немає поділу на матерію і дух, чоловіче й жіноче, високе і низьке. А своєю ідеєю «круглого часу» (неподільного, нелінійного) вона перегукується з індіанською міфологією. Андієвська також грає з містифікаціями. Вона навіть вигадала двох східних (орієнтальних) поетів, від імені яких начебто написала цілу збірку віршів<ref name="nas">[https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=8571 Тамара Гундорова. Поза каноном, більша за канон]</ref>.
|Коментар = «Поза каноном, більша за канон», 31.12.2021
|Оригінал =
|Автор = [[Гундорова Тамара Іванівна|Тамара Гундорова]]}}
* Емма і не є емігранткою, навпаки — вона запросто може зарахувати до еміграції оточуючий її соціум з усіма аборигенами включно, натомість залишаючи для себе своє власне, нікому не належне місце, що вислизає з-поза митних обмежень об‘єднаної Європи. Емма — громадянка Всесвіту, і Всесвіт цей, без сумніву, український, тому, спостерігаючи за нею, перш за все бачиш це перманентне, навіть на побутовому рівні, облаштування свого персонального часу і простору, в який важко проникнути і з якого ще важче вислизнути. Останнє, зрештою, і не потрібне.
** [http://cn.com.ua/N159/culture/anniversary/anniversary.html Сергій Жадан. Між Мюнхеном і всесвітом. Столичные новости. № 11 (159). — 20-26 марта 2001].
{{Q|Цитата = Її творчість настільки оригінальна, що, по суті, є зразково неканонічною. Це втілення свободи творчості, котра відчуває межі канонів, знає їх, грається ними, намагається їх перебороти і водночас утримує їх. Ще одна важлива риса Андієвської, як мисткині, – її модерність і транскультурність. Попри те, що вона органічно пов’язана з Україною, її твори несуть у собі транснаціональну ідентичність, бо легко асоціюються і з українським наївом, і з мистецтвом Південної Америки чи Японії<ref name="nas"/>.
|Коментар = «Поза каноном, більша за канон», 31.12.2021
|Оригінал =
|Автор = Тамара Гундорова}}
* Поезія Андієвської для української мови є креативною. А тому я б не обмежував її поезію до «передавання станів душі», «відзеркалення… реальності» — причому байдуже, як сама авторка інтерпретує свої тексти, її поезії живуть поза нею з того часу, як вона завершила твір… щось її вирізнює з довгого шерегу поетичних текстів. Щонайперше це не вибрик, а її органіка. Ламаючи логіку сущого, вона, власне, й пробує з нього вирватись.
** [[Возняк Тарас Степанович|Тарас Возняк]] [http://www.donbaslit.skif.net/tvorchist/andievskaya.html]
{{Q
|Цитата = Поезія Емми Андієвської не має нічого спільного із тм, що широкий загал вважає «поезією»: її вірші позбавлені публіцистичності, моралізаторства, школярської дидактики; вона не їздить і не виступає із рок-гуртами, не фотографує свої книги із ногами чи кавою і не розміщує ці фота в мережі ''Instagram''. Іншими словами, поезія Емми Андієвської — це чисте [[мистецтво]]{{sfn|Крюґер|2020|с=36}}.
|Коментар =
|Автор = [[Вано Крюґер]]}}
{{Q|Цитата = …Поезія Емми Андієвської теж доволі незвична для читача, вихованого на класичній літературі: якщо поетичною стихією Павла Тичини є музика, то для Андієвської це малярство – віршами вона «малює». Її формальні експерименти з поезією, нові синтаксичні конструкції, семантичні розриви, загалом, урбаністика її поезії близькі поетам [[Нью-Йоркська група|Нью-Йоркської групи]] ([[Юрій Тарнавський]], Богдан Бойчук, [[Патриція Килина]] й інші), хоча сама Андієвська заперечує свою належність до цієї групи<ref name="nas"/>.
|Коментар = «Поза каноном, більша за канон», 31.12.2021
|Оригінал =
|Автор = Тамара Гундорова}}
* Справа в тому, що, нзважаючи на свій порівняно молодий вік, вона — геніяльна. Незаперечно геніяльна, і то у рідко високій мірі.
Рядок 217 ⟶ 230:
* Творчість поета од Бога неможливо осягнути одразу і цілком, то є процес постійного відкриття й відчування народжуваного ним слова. Надто творчість такого складного поета, яким є Емма Андієвська, котра пропонує читачеві прийняти правила її поетичної «гри»: спробувати вийти за рамки стандартизованої буденщини, перевтілитися, подивитись довкола себе за своєрідними «законами» її світобачення, яке, синтезуючи українську фольклорну магію та західний модернізм, робить прорив у виміри фантастичні. Естетичним підґрунтям її творчості є [[сюрреалізм]], несподівані, багатозначні асоціації апелюють до емоційної сфери, до її уяви, абстрактні образи конкретизуються, часто набирають барокових форм, вони синтетичне ускладнені, алогічні. Поетеса вдається до цих засобів, щоб якомога повніше відтворити дійсність, якомога більше вражень «втиснути» в слово, «видобути» з цього більший пучок асоціативних «іскр».
** Л. Тарнашинська [http://www.donbaslit.skif.net/tvorchist/andievskaya.html]
{{Q|Цитата = Український письменник і літературознавець [[Рубчак Богдан|Богдан Рубчак]] якось назвав твори Емми Андієвської феноменом «нового гуманізму». Дійсно, те, що вона робить у своїх творах, це вибудовування нових зв’язків між людиною й оточенням, речами та їхнім сприйняттям, налагодження комунікації і розуміння між людьми. Ці зв’язки зруйновані, вони викривлені, гротескні. Андієвській вдалося передати настрій європейської повоєнної доби та властиві їй пошуки гуманізму на руїнах просвітництва, цивілізаційних цінностей, європеїзму як такого. Саме про це розповідає, наприклад, прозова збірка «Подорож» (1955)<ref name="nas"/>.
|Коментар = «Поза каноном, більша за канон», 31.12.2021
|Оригінал =
|Автор = Тамара Гундорова}}
<!--* Emma Andijewska läßt sich schwer in einer bestimmten Stilrichtung zu- ordnen. Sie hat, in ihrer unverkennbaren Handschrift ihre eigenen Symbole geschaffen, ein eigenes Vokabular entwickelt, ein an Metaphern reiches, poetisches Vokabular, mit dessen Hilfe sie innere Wahrheiten sichtbar macht. In ihren farbintensiven Bildern ist eine lyrische Verdichtung alltäglicher Dinge und zugleich eine Versinnbildlichung seelischer Zustände feststellbar. Andijewskas Bilder fließen aus dem Unterbewußten, und diese Fluxion der Bilder wird geordnet, bevor Sie noch den Pixel ansetzt. Ob magisch, geheimnisvoll, heiter oder beklemmend, die traumhaften bis alptraumhaftenGebilde der Emma Andijewska laden den Betrachter zu einer Zwiesprache ein. Die Küstlerin greift auf naturmytische vorstellungen vorzeitlicher Geschichte zurück, um in symbolhaften Szenen menschliche Grunderfahrung wiederzufinden.
| |||