Сігрід Унсет: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
#SheSaid goes on! Кампанія триває), доповнення
Рядок 21:
{{Q|Я завжди отримувала задоволення від книжкових знань, але тепер зрозуміла, що всі вони лише засіб, аж ніяк не мета, це, якщо можна так висловитися, зброя в життєвій боротьбі, вона допомагає жити, а ось любов — це саме життя.|Коментар=з книги «Фру Марта Оулі»}}
 
== Цитати проПро Сігрід Унсет ==
{{Q|У своїй великій праці, «Північна Іліада», Сігрід Унсет у новому і далекоглядному світлі воскресила ідеали, якими колись керувалися наші предки, які будували ту спільноту, з якої виходила наша германська культура. До епохи, в якій, можливо, буде простіше визнати, що право на найбільше щастя є обов’язком зречення — до цього віку Сігрід Унсет показала ідеали наших прабатьків: обов’язок і вірність.|Оригінал=In her extensive work, an Iliad of the North, Sigrid Undset has resurrected in a new and visionary light the ideals which once guided our forefathers who built that community from which our Germanic culture derived. To an age in which it may be easier to acknowledge that the right to the greatest happiness is the duty of renunciation - to this age Sigrid Undset has shown the ideals of our forefathers: duty and faithfulness.<ref>Промова на урочистому святкуванні [http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/literature/laureates/1928/undset-speech.html Нобелівської премії] 10 грудня 1928 року. Нобелівські лекції, література 1901-1967, редактор Хорст Френц, видавнича компанія Elsevier, Амстердам, 1969.</ref>
|Автор=Геста Форселл}}
{{Q|Цитата = У експозиції Нобелівського музею є одне зворушливе фото. Немолода усміхнена жінка в кокетливому хутряному капелюшку й шубі. Підпис: «Сіґрід Унсет, норвезька письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури за 1928 рік, у придбаних спеціально до урочистої церемонії хутрах». […] Авторка монолітних романних серій про середньовічну Норвегію, точних до історичних і етнографічних деталей аж так, що прискіпливі історики вже сто років дратуються, марно шукаючи анахронізмів{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=195}}.
|Коментар = З есею «Сіґрід Унсет»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Книжки Унсет завжди добре продавались, але схоже, що життя її привчило: купувати хутра можна тільки на нобелівську церемонію, не частіше. Її біографія далека від віньєтки «натхненна авторка в будуарі», Унсет – типова «робоча конячка», яка знала вартість докладених до літературної праці зусиль. Між іншим, свою Нобелівську премію вона витратила на письменницькі стипендії, а залишки грошей і саму золоту медаль передала Фінляндії під час Зимової війни 1939 року. Знала вона все і про цінність, і про ціну{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=195}}.
|Коментар = З есею «Сіґрід Унсет»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Перший роман – невдача, другий роман – вибух (після кількарічних умовлянь видавця таки ризикнути й випустити книжку в світ). У двадцять два вона прокидається скандально відомою{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=195}}.
|Коментар = З есею «Сіґрід Унсет»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Її тексти, погляди й висловлювання щирі. Її складно було обожнювати, бо через ту свою [[щирість]] вона занадто близько підходила до читача – майже впритул. Її легко було за це любити{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=196}}.
|Коментар = З есею «Сіґрід Унсет»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Іронія: портрет жінки, яка кожну свою хвилину від шістнадцяти років витрачала, щоб заробити [[Гроші|грошей]], які забезпечать життя їй та близьким, прикрасив грошові банкноти відразу двох країн – Норвегії й Швеції. Не думаю, що Унсет була би проти: вона цінувала прагматизм. У жінках зокрема{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=196}}.
|Коментар = З есею «Сіґрід Унсет»
|Оригінал =
|Автор = [[Улюра Ганна Анатоліївна|Ганна Улюра]]}}
{{Q|Цитата = Психологічно трилогія стосувалася саме 1920-х із їхньою шанованою ідеєю кризових станів особистості, формально це історично й етнографічно дуже точна розповідь про [[Середньовіччя]]. Ефект вражає{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=197}}!
|Коментар = Про трилогію про Крістін, дочку Лавранса («Вінець», «Господарока», «Хрест»)//З есею «Сіґрід Унсет»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Унсет часто вдається до «потоку свідомості», саме ці фрагменти про перевидання вирізали й цензурували. […] Зараз ці сторінки в її романах – найцінніші, з найтоншими описами психологічних станів. Монологи жінки, яка ненавидить свого первістка, зачатого в пристрасній любові, за те, що через дитину від неї відвернувся батько, чиєї любові вона сама так пристрасно прагнула. Оце варто меси і [[Нобелівська премія|Нобеля]]. Недолюблена донька стає матір’ю, яка не вміє любити – але мусить учитися. Коли складно любити своє дитя й свого батька, можна спробувати любити Батька і Сина. І (не)смиренно чекати на взаємність{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=197}}.
|Коментар = З есею «Сіґрід Унсет»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
 
== Примітки ==
{{reflist|2}}
 
== Джерела ==
* {{книга|автор = [[Улюра Ганна Анатоліївна|Ганна Улюра]] |заголовок = Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві |місто =Київ | видавництво =ArtHuss |рік=2020 |сторінок = 464 |isbn = 978-617-7799-43-5 |ref = Ніч на Венері}}
* [https://www.livelib.ru/author/22706/quotes-sigrid-unsetЦитати Сігрід Унсет на livelib]
 
{{DEFAULTSORT:Унсет}}
{{Нобелівська премія з літератури}}