Вавилон XX: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 2:
[[Файл:Чернівецький обласний краєзнавчий музей 58.jpg|thumb|250px|right|Зі спеціальної експозиції обласного краєзнавчого музею Чернівців, присвяченої 75-річному ювілею Івана Миколайчука.]]
'''«Вавилон XX»''' — український радянський художній кінофільм режисера [[
== Цитати про фільм ==
{{Q|Цитата = Ми хотіли, аби у кадрі було саме [[життя]] села 20-х років – таким, яким його витворив багатовіковий плин розвитку народної [[Культура|культури]]. Дуже важко виділити у формах цього життя те, що гальмує, уповільнює його течію. Тим більше, що революція порушила, не могла не порушити звичний, віками вироблений спосіб життя, його організацію. Люди заговорили різними [[Мова|мовами]] – між багатьма з них пролягла безодня тисячоліть. Адже свідомість одних нерідко набагато випереджає свідомість інших у часі – люди живуть поруч, але це люди різних епох<ref>[http://www.mykolaichuk.info/2021/06/blog-post_11.html#_ftn5 Безсмертний дух народу («Вавилон ХХ»)]</ref>.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = [[Миколайчук Іван Васильович|Іван Миколайчук]], режисер стрічки}}
{{Q|Цитата = Багато можна говорити про метафоричність мови «Вавилона XX». Бодай про те, як виразив він сенс життя: Фабіян шукає його, не поспішаючи висловлювати судження про інших людей, але перед лицем смерті, не задумуючись затуляє від націлених гвинтівок Мальву, а, отже, й нове [[життя]], [[майбутнє]]. Жертовність — вищий сенс життя. Тобто, сенс знаходять не в словах, а в діях, вчинках, в мовчанні<ref>{{стаття| автор = Брюховецька, Лариса.| заголовок = Реабілітація духовності. Парадокс Івана Миколайчука»| посилання = http://www.mykolaichuk.info/2021/03/blog-post_4.html| видання = Кіно-Театр| місце = Київ| рік= 1998| номер= 2|сторінки= 24-26|isbn = }}</ref>.
|Коментар = Зі статті «Реабілітація духовності. Парадокс Івана Миколайчука».
Рядок 31 ⟶ 35:
== Примітки ==
{{reflist|2}}
{{Поділитися}}
|