Костенко Ліна Василівна: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Rina.sl (обговорення | внесок) |
#SheSaid goes on! Кампанія триває), доповнення |
||
Рядок 487:
{{Q
|Цитата = Все потрібно — і йти у вир суспільних проблем, боротьби і протистояння. І писати. Не змарнувати можливостей Слова. Бо добігає кінця XX століття, а ми все ще тільки боремося за право на свою мову<ref name="ji-magazine"/>.}}
== Про Ліну Костенко ==
{{Q|Цитата = Чи знайдеться у нас поетка, яка присвятила би стільки віршів своїм попередницям і вчителькам? Ліна Костенко пише про [[Леся Українка|Лесю Українку]], [[Папуша|Папушу]], [[Лідія Койдула|Лідію Койдулу]], Іму Сумак, Сільву Капутікян, [[Ахматова Анна Андріївна|Анну Ахматову]], роздратовано – про імператрицю Катерину й королеву Ядвігу, про [[Маруся Чурай|Марусю Чурай]], звісно що, про Марусю Чурай. У її воєнному вірші, де «орда шалена» спалює книжки з сільської бібліотеки, на кострище аутодафе послідовно і показово входять Гаршин, Кобзар, [[Достоєвський Федір Михайлович|Достоєвський]], [[Вільям Шекспір|Шекспір]] – і Леся; та вона єдина тут олюднена, простягає руки до зірок{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=327}}.
|Коментар = З есею «Ліна Костенко»
|Оригінал =
|Автор = [[Улюра Ганна Анатоліївна|Ганна Улюра]]}}
{{Q|Цитата = Ліна Костенко наче генеалогічне древо жінок-літераторів ростить – гілка за гілкою. В такій літературній ботаніці коріння – завжди найцікавіше. Така рослинка проросте? ''«Молитись пням… Такі тотальні пні… / Я не люблю нещасних. Я щаслива. / Моя свобода при мені»''{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=327}}.
|Коментар = З есею «Ліна Костенко»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Після «Мандрівок серця» Костенко на п’ятнадцять років замовкла, вона продовжує писати й опублікує окремі вірші, але до наступної книжки мають іще ті роки пройти. А 1987-го буде драматична поема «Сніг у Флоренції», де так само під чужими поглядами роздвоюються герої, душі та обличчя. І це буде вже геть інша історія, кардинально інша{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=328}}.
|Коментар = З есею «Ліна Костенко»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Двоє в світі Костенко – це завжди на біду. В світі поетеси, левова частка віршів якої – любовна лірика. Хтось спромігся мене нарешті побачити, і я цієї миті перестала існувати. В цьому радикальна розбіжність Мара-світу ранньої Костенко і її пізніх світів{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=329}}.
|Коментар = З есею «Ліна Костенко»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = ''«Я пастух. Я дерева пасу»''. Те дерево росте гілками в літературні канони, коріння його – на гідропоніці глухої творчої самотності: на виду і в досяжності «третього» широкого погляду{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=329}}.
|Коментар = З есею «Ліна Костенко»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
== Див. також ==
Рядок 522 ⟶ 544:
|ref = Ліна Костенко: тексти
}}
* {{книга|автор =|заголовок = Екстракт 150. У двох частинах. Частина перша. За заг. редакцією Лариси Івшиної. Упоряд. Надія Тисячна, Ольга Решетилова. Марія Томак, Ігор
* {{книга|автор =|заголовок = Екстракт 150. У двох частинах. Частина друга. За заг. редакцією Лариси Івшиної. Упоряд. Надія Тисячна, Ольга Решетилова, Марія Томак, Ігор Сюндюков |місто =Київ |ЗАТ «Українська прес-група» |рік=2009 |сторінок = 576 |isbn = 978-966-8152-17-7 |ref = Екстракт 150(2)}}
* {{книга|автор = [[Улюра Ганна Анатоліївна|Ганна Улюра]] |заголовок = Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві |місто =Київ | видавництво =ArtHuss |рік=2020 |сторінок = 464 |isbn = 978-617-7799-43-5 |ref = Ніч на Венері}}
</div>
| |||